Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

(НЗ, №44 – грудень 2016)

13 грудня Церква Христова вшановує пам'ять одного з дванадцяти апостолів: Андрія, який був першим із покликаних, як про це читаємо у Біблії: «[Ісус] йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: «Ідіть за мною, я Вас зроблю рибалками людей». І ті негайно кинули сіті й пішли за ним» (Мт 4,18-20). Також євангелист Йоан пише, що Андрій був «одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним» (Ів 1,40), тобто за Христом, бо ж Христос на їхнє запитання «Учителю, де перебуваєш?» відповів: «Ходіть та подивіться» (пор. Ів 1,38.40). Саме слово апостол походить від грецького відповідника «απόστολος» і означає посланець, посланий. Такими словами називалися найближчі учні Христові, найперше дванадцять, а потім більше і більше. Апостол Андрей народився у місті Витсаїді на північному березі Галилейського озера. Помер мученичою смертю на Х- подібному хресті близько 77 року в м. Патри. Вважається першим благовісником християнської віри на наших українських землях. 

Ісус Христос спочатку покликав дванадцятьох чоловіків (пор. Мт 10,2-4), яких він назвав «друзями». Він приготував їх для місії і послав на це служіння словами: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 19-20). Знаємо, що один з апостолів на ім’я Юда відпав, бо зрадив Христа, а інші одинадцять залишилися. На місце апостола-зрадника був вибраний Матій (пор. Ді 1, 23-26). І таким чином, завдяки апостолам, християнська віра поширилася цілим світом. Згодом число апостолів збільшилося. На нашій землі, згідно традиції Церкви, прийшов звіщати Євангелії апостол Андрей. Від часу Ісуса Христа і до сьогодні Церква розвивається і здійснює свою місію проповіді Царства Божого з допомогою апостолів – Святійшого Отця – наступника апостола Петра, єпископів – наступників апостолів, священиків, монахів, монахинь і вірних мирян, які переймаються божою наукою і працюють задля спасіння душ. 

В Євангелії від Івана (12, 20-22) розповідається про те, як апостол Андрій разом з апостолом Филипом привели до Ісуса деяких греків, котрі висловили своє бажання Филипові: «Пане, хочемо побачити Ісуса». Андрій здійснює свою місію – був особисто покликаний Ісусом і тепер інших приводить до Ісуса. Можемо сказати одним реченням: апостол – це той, хто був покликаний Ісусом, щоби інших приводити до Ісуса, бо «нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 3, 12). Апостола Андрія вважають апостолом нашої Батьківщини України, бо по Зісланні Святого Духа саме Йому випала місія проповідувати Слово Боже у Скифії – а це землі сучасної України неподалік Чорного моря. Про це дають свої свідчення християнські письменники такі, як Іполит Римський (ІІІ ст.) та церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.). Навіть у літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож апостола Андрія по українських землях: «Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ». Передання каже, що там, де проповідував апостол Андрій, він ставив хрест у формі літери Х, як перша літера від слова «Христос». Також апостол перетерпів мученику смерть за Христа в м. Патри за імператора Нерона близько 77 року і був розп’ятий на такому хресті, а хрест такого типу називають «андріївським». 

Дякуючи Божому Провидінню і служінню апостола Андрея, а згодом і нашому Хрестителю Володимиру Великому, ми пізнали Христа, отримали звістку християнської віри, яка вкорінилася в нашому народі і продовжує давати духовні плоди аж до нинішнього часу. Але поширення віри і Євангелія залежить, окрім Божої благодаті, також і від доброї волі численних «сучасних апостолів», тих християн, які свою віру показують своїми ділами та своїм праведним життям. Апостол Павло свого часу звертався до римлян словами: «Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?... Тож віра – із слухання, а слухання – через слово Христове»» (10,14-17).

Тому, дорогі читачі нашої християнської газети, пам’ятаймо, що всі ми покликані бути апостолами і можемо ними бути, кожен на своєму місці праці чи навчання. Ми отримали святі таїнства Хрещення і Миропомазання, а тим самим отримали дар і печать Святого Духа, почали належати Господеві і маємо святий обов’язок захищати Його святе ім’я. Ми належимо до Святої Церкви, основаної Христом на Петрі і яка покликана звіщати Євангеліє і вести людей до спасіння. 

Бути апостолом сьогодні – означає:

- Давати приклад доброго християнського життя;

- Не соромитися говорити про Господа Бога, про Богородицю і Святих з різними людьми, щоб так Господь навертав людей до святого життя;

- Розповідати іншим людям про життя в Церкві;

- Виховувати в інших духа молитви – вчити людей молитися, створюючи для цього відповідне середовище – знаходити місце і час;

- Заохочувати людей приступати до Святої Тайни Покаяння (Сповіді) і до частого Святого Причастя;

- При потребі зводити зі священиками для розмови, для поради для сповіді;

- Розповсюджувати духовну літературу (книги духовного спрямування), щоб люди мали доступ до Слова Божого і до різних періодичних видань (газет і журналів);

- Допомагати виховувати діточок у християнському дусі – розказувати їм про Бога, про святих, водити на катехизацію (на навчання правд віри);

- Не пропускати недільної Служби Божої;

- Не соромитися релігійної символіки: хрестиків, образів, іконок, а дбайливо їх зберігати на місцях навчання і праці;

- І, звичайно, розповсюджувати «НОВУ ЗОРЮ».

Пасторальне планування

Серпень 2017
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3