Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Як у травні вся Церква  – духовенство і вірні – молиться особливим способом до Пресвятої Богородиці через так звані «маївки», так у місяці червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця, молячись молебні до Серця Христового. В травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!». Цьогоріч, навіть у червні припадають два великі празники, які найбільшим способом виявляють і показують Божу любов до людини: це в четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа – 15 червня – Празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, або, як ми називаємо «Пресвятої Євхаристії» чи «Божого Тіла», а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа – 23 червня – Празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа чи «Христа Чоловіколюбця» або «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу будемо розважати про Божу любов.

Любов Бога Творця до людини-сотворіння – це основна ниточка всього об’явлення – Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти найбільш важливу життєву істину – без Бога і Його любові нормально людина прожити життя неспроможна. Вже сам факт існування-сотворення людини є виявом Божої любові, але якщо людина своєю свобідною волею не вибере жити з Богом – у неї не буде ані доброго теперішнього життя, ані надії на щасливу вічність. І так, як дитина для свого нормального розвитку потребує знати і відчувати батьківську і материнську любов, подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує знати і відчувати, що вона є люблена Господом Богом.

Апостол Йоан Богослов дуже гарно пояснює ці речі і в Євангелії і в посланні:«Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об’явив» (Ів 1,18) «Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому... Ми любимо, бо він перший полюбив нас» (І Ів 4, 12-19).

Оцю Божу любов або вияв Божої Любові в історії спасіння іконописці та художники зображали по-різному. Сьогодні хочу розказати Вам, дорогі вірні, про такий гарний Образ Христа Чоловіколюбця – Серця Христового, що своєю історією сягає ще 1878 року і дуже тісно пов'язаний з іменем Праведного Митрополита Андрея Шептицького. Віднедавна відомий вірним нашої Церкви, оскільки був відреставрований і знову виставлений для почитання.

Образ первісно знаходився у храмі Пресвятої Трійці, поряд з родинним селом Шептицьких – Прилбичі, у с. Брухналь (нині Тарновиця) Яворівського р-ну Львівської області, де у серпні 1865 року був охрещений Роман-Марія-Александр Шептицький — майбутній Митрополит Андрей. Цей образ намальований матір’ю Слуги Божого Митрополита Андрея – Софією Фредро, який вона подарувала Синові 17 січня 1901 року, коли він став Митрополитом.

Від початку на образі було зображено Найсвятіше Серце Христове. Однак після 1946 року, достеменно невідомо, з яких причин, художники замалювали серце, зображене на іконі і натомість намалювали на руках у Ісуса ягня. Таким чином образ отримав назву Христос Пастир. Після реставрації 2012 року ікону повернули до первісного вигляду і тепер назвали як образ Христа Чоловіколюбця.

Софія Фредро-Шептицька намалювала образ «Найсвятіше Серце Христове» у 1878 році, після народження її сьомого і останнього сина – Леона, наймолодшого брата митрополита Андрея. Ікону вона тоді подарувала у храм Пресвятої Трійці в селі Брухналь, що межувало із Прилбачами, де розташовувалась графська садиба Шептицьких. У цьому костелі хрестили всіх дітей Шептицьких, у тому числі і Романа, майбутнього митрополита Андрея. Ікону Митрополит Андрей тримав зі собою у митрополичих палатах на Святоюрській горі, де образ зберігався до 1946 року, до часу ліквідації Української Греко-Католицької Церкви.

Тому, дорогі брати і сестри у Христі. І ми, кожного разу, коли молимося, коли йдемо до храму, коли споглядаємо ікони і образи Ісуса Христа, Богородиці, святих, коли в нашому серці зароджуються святі і добрі думки і почуття, коли приступаємо до Святих таїнств і, зокрема, таїнства Пресвятої Євхаристії – пам’ятаймо – це все є плодом Божої любові, яка перебуває в нас, а не є нашою заслугою. Свято Божої любові чи почитання Серця Христового було встановлене у 1765 році Папою Климентієм ХІІІ на основі приватних об’явлень Ісуса Христа французькій монахині, нині святій, Маргареті Алякок. Ісус Христос, показуючи їй зранене Серце, до неї промовив: «Ось Серце, що так дуже полюбило людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаюся від них тільки невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові».

Сьогодні і Христос промовляє до кожної побожної української душі: «Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!» (Ів 15,9-11).

Пасторальне планування

Листопад 2017
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3