Сьогодні Україною поширюється челендж, який важко назвати "новим", адже додаток розпочав свою роботу ще в 2017 р., суть якого - показати людину в старшому віці. "Дізнайся яким ти будеш старим" - здається, це саме те, чого зараз потрібно ну геть усім.

Насправді, питання старості завжди було людям цікаве, оскільки хочемо ми того чи ні, однак час - це те, над чим людина влади не має. І слава Богу. В свій час, коли досить похилі віком кардинали обрали значно молодшого від себе Кароля Войтилу за Главу Католицької Церкви, чимало з них тоді казали: «Але ж він такий молодий. Йому буде вкрай складно справлятися зі своїми обов'язками в цей непростий період». На що один із кардиналів сказав так: «Якщо це найбільша його вада, гадаю, Господь  пробачить це йому». І справді час - настільки унікальне явище, що зробить людину «сивоволосою» куди краще, аніж якийсь там додаток, до слова розробник якого - колишній співробітник «Яндекса».

Як би там не було, питання «завтрашнього дня» та нашого майбутнього завжди буде цікаве людині. Тому пропоную ознайомитися із кількома думками Церкви з приводу старості.

Святе Письмо

Старість: ось що про це говорить Церква

Біблія реалістично описує період старості та належним чином оцінює його. Можливо немає більш яскравішого та досконалішого опису старості, ніж в книзі Еклезіяста: «І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні! …» (Екл. 12:1).

Книга Мудрості Святого Письма говорить нам, що старість та мудрість людини не обчислюється кількістю років. «А праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість не - в довголітті і не міряється числом років. Розумність людям - за сивий волос править, і вік старечий - це життя неосквернене» (Муд. 4:7-9).

Святе Письмо дає нам прекрасні образи старих людей: Авраам (Бут. 18:11), Мойсей (П. Зак. 34-7), Калев (І. Нав. 14:10-11), Симеон (Лк. 2:25-32), Анна (Лк. 2:36-37), апостол Іван, який навіть у глибокій старості полум'янів любов'ю до свого Спасителя і не втомлювався, навчав дітей Божих любити Його і один одного (1 Ів. 4:7-8). Богу не було перешкодою здійснювати Свої плани, через людей вже немолодого віку. Вище згадані мужі Божі служили Йому до глибокої старості та останнього подиху.

Вчення Церкви

Старість: ось що про це говорить Церква

Вже нині св. Папа Іван Павло ІІ в 1994 році сказав: «Старість - це період, коли молодшає дух, і після безлічі розчарувань людина вчиться надіятися на Бога. Церква добре знає, що багато людей наближаються до Бога, особливо в період так званого «третього віку» і що саме в цей період їм можна допомогти помолодшати духом на шляху роздумів і за допомогою церковних Таїнств.

Досвід, накопичений роками, веде літню людину до розуміння меж мирських речей, до глибшої потреби присутності Бога в земному житті. Розчарування, пережиті в деяких ситуаціях, навчили їх покладатися на Бога. Накопичена мудрість може бути великою перевагою не тільки для членів їхніх сімей, а й для всієї християнської громади».

Ще одна теза Івана Павла II: "Час - великий вчитель, він допомагає придбати мудрість". Старість не позбавляє власних благ, тому що, як зауважує святий Ієронім, вона «зрощує мудрість і дає більш зрілі поради». У певному сенсі це привілейована епоха премудрості, породженої досвідом, оскільки час - великий вчитель. Крім того, відома молитва псалмопівця: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре» (Пс. 89, 12).

«У будь-якому віці Господь просить використовувати наші таланти!» - стверджував Папа Войтила в листі до літніх. І ще: «Шаноблива старість ... становить остаточний етап людської зрілості й прояв Божого благословення».

«Якщо ми подивимося і заглибимося у Боже Слово, то побачимо, що старша людина є своєрідним посланням Бога до людей. Господь промовляє до людини в особливий спосіб через старшу особу. Зокрема, старша особа завжди асоціюється з мудрістю, яка є участю чи віддзеркаленням божественної мудрості», - сказав якось наш Блаженніший Святослав.

Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха»

Старість: ось що про це говорить Церква

У Святому Письмі читаємо: «Усім твоїм серцем прославляй свого батька і не забувай про болі матері твоєї. Пам’ятай, що вони привели тебе на світ: чим заплатиш за те, що для тебе вони вчинили?» (Сир. 7, 27-28). Шанувати батьків означає ставитися до них із любов’ю, особливо тоді, коли вони немічні, потребують опіки, як, наприклад, у старості.

Митрополит Андрей у вченні про родину наголошував на обов’язкові дітей щодо батьків: «Добрі християни уміють в житті зберегти четверту заповідь Божу “Шануй свого отця і свою матір” навіть тоді, коли батьки недобрі, а не дай Боже не заслуговують на пошану, діти мають їх однаково шанувати, бо такий закон Божий. Християни знають, яка гірка доля тих, що батьків не шанували».

Діти повинні опікуватися батьками в їхніх хворобах, а також надавати їм матеріальну та моральну допомогу в старості. «Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за його життя; і коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти – повносилий [.…]. Богохульник той, хто покидає батька; проклятий Господом той, хто гнівить свою матір» (Сир. 3, 12-13.16). Діти повинні пам’ятати, що повага та любов до батьків зобов’язує їх піклуватися про них протягом їхнього життя. Від цього обов’язку ніхто й ніколи не може бути звільнений. Якщо батьки вже пішли з життя, то обов’язком стає християнський похорон, виконання їхньої останньої волі, молитва за них, піклування про їхні могили та пам’ять про річницю смерті («Христос - наша Пасха» №899-900).

Основні потреби літніх людей

Старість: ось що про це говорить Церква

Ми мусимо пам'ятати, що літні люди - це люди, які мають особливі потреби, в найкращому значенні цього слова. Мова йде про особливість духовних потреб (приготування до зустрічі з Господом, через часту сповідь та прийняття Євхаристії), потребу в християнському спілкуванні (в цей період особливо гостро відчувається самотність, а тому наше завдання підтримувати літню людину в цей період життя).

Потреба в самореалізації та участі в суспільному та церковному житті. Не раз можна зауважити, що саме старші люди є братами та сестрицями, паламарями чи дяками на парафіях. Вочевидь, вони мають на це час, час самопосвяти, але також це велика місія, яку не слід в них забирати, ба навпаки, варто залучати таких людей до служіння, тоді вони справді будуть відчувати себе потрібними.

Потреба в подоланні спокус та гріхів. Якщо розглядати спокуси та гріхи, які можуть переслідувати християнина в молодому віці, то ми не знайдемо того, що не спокушало б і християн в похилому віці. Ну хоча б взяти до уваги спокусу вмішуватись «не в свою справу» (в старості людина може володіти великим досвідом і високою мудрістю, тому часто може давати поради, коли не просять). Або ж спокусу віддатися смутку та зневірі (з приходом старості людина починає відчувати себе безпомічною, звідти і народжується сумнів та страх перед майбутнім). Спокуса збирати та переносити плітки (гадаю, про це не варто особливо розписувати, ви й без мене те знаєте).

Тому в сьогоднішній день, давайте краще проведемо з нашими дідусями та бабусями кілька годин в розмові чи підтримці, тим самим зробивши якусь дійсно значущу місію, аніж будемо споглядати на себе через якийсь додаток.

Старість прийде, і прийде до кожного, бо ж, як відомо, «молодість – не вічність» і саме тоді ми будемо також відчувати себе на периферії суспільства, самотніми, цілком можливо, запускаючи новий челендж - #явмолодості.

Пасторальне планування

Вересень 2019
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6