Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Хіба не знаєте, що тіла ваші – храм Духа Святого, який живе у вас?

(1 Кор. 6,19)

Що означає бути «храмом Духа Святого», тобто Божим храмом? Коли Соломон будував Богові дім, то використовував для цього найкращі, найдорожчі матеріали. Що ж людина може дати Богові, чого Він би не мав, або що б потребував? Бог є самодостатній і найдосконаліший у своїй природі, тому у діалозі з Йовом запитує: «Де був єси, як я закладав землю? Скажи, як маєш розум» (Йов, 3,4). І у всій своїй величності Він захотів жити в нас. Нам уже не потрібно збирати звідусіль найкращі матеріали для будівництва Божого житла, Він сам уже все досконало зібрав, створюючи нас. Властиво тому, Бог – наш Батько і кожному з нас постійно говорить: «Ти – син мій улюблений, у тобі моє вподобання» (Мт. 3,17). Єдине, що залишається нам робити, щоб Дух Святий у нас перебував – підтримувати все в порядку і чистоті.

Одначе на заваді цьому стоїть світ, який, мов та Римська імперія, переслідуючи перших християн, прагне зруйнувати наш храм. Диявол, руками «сильних світу цього», веде війну проти нашого тіла і в наш час це особливо помітно. Сьогодні рідко можна побачити якийсь білборд, який б не прикрашала жінка, як правило оголена, або ж напівоголена. Світ намагається нас переконати, що не потрібно нічого приховувати, а навпаки, все виставляти на показ. Проповідник Папського двору о. Раньєро Канталамесса пише: «Я говорю тут про виставлення на показ людського тіла, зокрема жіночого, що видається за мистецтво, за естетичну насолоду і за переступання табу, тоді як (на відмінну від того, що спостерігаємо в справжньому мистецтві, на приклад у Ботічеллі) відповідає лише комерційним і глядацьким інтересам».

Пригадую колись, я бачив тільки з американських фільмів людей, чоловіка і жінку, що жили собі удвох. Вони мали спільне майно, часто й спільні справи, ділили одне ліжко, подекуди й мали дітей, але, як це не дивно, не називали себе «сім’єю», ба навіть більше, -  жити без шлюбу. Згодом, я чув про такий тип життя із Заходу, секуляризованої Європи. Тепер же, я помічаю цю нездорову тенденцію і у нашій країні, нашому місті і навіть серед своїх знайомих. Хлопець знайомиться з дівчиною, вони зустрічаються, потім починають жити разом. Про шлюб, звісно і мови йти не може, хіба що неочікувана вагітність. Таке життя, як часто говорять вони, спонукає їх до кращого пізнання своєї другої половинки, щоб подивитись, чи «зійдуться вони характерами». «Шлюб – це занадто серйозний крок! Це на все життя!» - і ще сотні інших виправдань. Для мене ці люди, якими б дорослими вони себе не вважали, схожі на діточок у пісочниці, що бавляться собі в захоплюючу гру з красивою назвою «сім’я».

Співжиття чоловіка і жінки не є простим банальним життям удвох до першої серйозної сварки. Це глибокий союз, який подруги укладають з Богом, який дає їм своє благословення через священика. «Тому й покине чоловік батька і матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом» (Мт. 19, 5). Чоловік і жінка співдіють з Богом для нового творіння – ось основна ціль сім’ї, життя удвох. Апостол Павло в Першому посланні до Коринтян пише: «Хіба ви не знаєте, що хто пристає до блудниці, стає з нею одним тілом? Бо каже: Обидва ви будете одним тілом» (1 Кор. 6, 16). Коли люди живуть без шлюбу разом – обоє є розпусниками, обоє є тими блудницями. Знаємо, що Бог, у своєму милосерді, є безконечно добрий, але Він, водночас, і справедливий. Якого благословення слід чекати людям, котрі живуть блудливо, топчуть під ногами той Божий дар сексуальності, граючись у «сім’ю»? Якщо і ця думка нас не заторкує, тоді подумаймо про майбутніх дітей. Якими вони будуть? «Ось тому серед вас так багато недужих і хворих, а й багато вмирають» (1 Кор. 11, 30).

Катехизм Католицької Церкви говорить, що «подружжя – це союз чоловіка і жінки, які творять спільноту цілого життя, зі своєї природи спрямованої на благо подругів та виховання дітей». Саме благо подругів та виховання дітей становлять два однаково важливі завдання подружнього покликання, адже подружжя є спільнотою осіб, які взаємно дарують себе, в її рамках відбувається самовіддання і прийняття дару іншої особи. Бачимо отже, що перед подружжям постає два завдання: зростати в любові та прийняття дітей. Ці два завдання, які Господь ставить переду усіма сім’ями, можемо розглянути на історії першого подружжя – Адама та Єви.

Зростання в любові – це благо, про яке говорить ККЦ. Адам та Єва, перебуваючи в безпосередньому єднанні з Богом, адже вони спілкувались із Ним, проводили час, зрештою – вони жили з Ним «під одним дахом», в Раю. Живучи з джерелом, ба навіть еквівалентом любові, неможливо жити без любові. Перша сімейна пара відчувала себе щасливою, адже, по-перше, вони реалізовували своє призначення – адміністрування Едемським садом; по-друге, як і інші Божі творіння, вони мали одне одного і Адам більше не ходив сумний; по-третє, і це найголовніше, - Бог перебував з ними, благословляв їх і вони перебували в Його постійній любові. Саме в цій любові і повинен був народитися Каїн, народитися як справжній плід любові, маючи при цьому пряме благословення Боже.

Другим і останнім покликанням першої сім’ї було народження, давання потомства. Властиво до гріхопадіння, можемо припустити, це давання потомства повинно було звершуватись не просто в любові чоловіка до жінки, але в любові Бога до чоловіка і жінки. Коли ж прародичі вчини гріх, вони відділяються від Джерела тієї любові і починають будувати автономну любов, а тому перша дитина народжена «в болях і муках», адже життя без Бога – біль і мука. Саме тому, коли сімейна пара вирішує будувати свою сім’ю без Божого благословення, вона буду дім на піску. Боже благословення – це та любов, якою Бог наділив Адама; це та любов, з якою Він виймає з чоловіка ребро і творить жінку; це та любов, з якої повинні народжуватись діти, як плід любові і, на кінець, - це та любов, яка є фундаментом сімейного життя. Ця любов була в прародичів, допоки хтось третій, хтось, кого вони не знали, хто був їм чужий, не втручається до їхнього таїнства сімейного співжиття.

Тим кимось третім сьогодні є світ і його «князь», який у свій час відділився від Любові і почав будувати свою «любов», яка є абсолютним викривленням всього, що є Істинним. Таким чином, світ сьогодні пропагує нам нову доктрину, доктрину легкості, безтурботності, повної свободи на межі з нігілізмом. І направду дивними в очах більшої частини суспільства виглядають ті люди, які намагаються практикувати Божі Заповіді, вчення Церкви у своєму сімейному житті.

В той же час, знаємо тезу «Дивний Бог у святих своїх». Не варто боятися стати диваком, якимось іншим в очах тих, хто пропагує свавілля подружніх цінностей. Крістоф Віланд сказав: «Хвилинне задоволення - часто буває причиною багатьох страждань». Не топчімо Божий дар, «Плекаймо ті самі думки, які були в Христі Ісусі» (Фил. 2, 5) і Бог Вас винагородить, благословить, адже Він – милосердний Батько, який хоче для своїх дітей тільки найкращого. Дбаймо за себе і за своє майбутнє і не дозвольмо світові нас подолати!

Пасторальне планування

Серпень 2017
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3