39-те «паломництво довіри на землі», організоване екуменічною спільнотою Тезе, відбувалося з 28 грудня по 1 січня в Ризі, Латвія. На запрошення Папи, 15 000 молодих людей, ділилися своїми ідеями, щоб не дозволити собі «впасти на дусі через насилля та розподіли».

Звідки б вони не приїхали – з Європи, Африки чи Азії – 15 000 молодих людей, які зібралися в Ризі, щоб прийняти участь в щорічній зустрічі, організованій спільнотою Тезе, з ентузіазмом відповіли на послання Папи Франциска на світовий день миру.

«В наші дні багато людей зневірилися, втратили надію через насильство, несправедливість, страждання та розподіли », пише Папа та закликає молодь «не боятися», а стати «головними дієвими особами історії, щоб не дозволити іншим вирішувати ваше майбутнє». У величезній концертній залі, в якій зібралася молодь на першу вечірню молитву, в середу 28 грудня, прозвучало багато ідей, щодо розбудови миру.

«Нелегко зберігати мир в сучасному світі. Люди мають потребу в тому, щоб виплеснути свій гнів, але вони часто виплескують його на інших людей», визнає Жілберто Сіпріано, португальський архітектор 32 років. «Але, якщо ви прислухаєтесь до власного серця, це можливо – будувати мир. Щоб розпочати його будувати, треба прийняти той факт, що інші люди відрізняються від тебе. Я намагаюся зрозуміти, чому інша людина чинить в цей або інший спосіб, відмінний від мого способу мислення. Це стається, тому що ми належимо до різних культурних та соціальних середовищ».

Роздумувати про мир – термінове завдання

Ці роздуми молодий португалець мав змогу застосувати практично, під час перебування в Катарі, де він працював деякий час. Його світогляд, привезений з Португалії, не витримав перевірки дійсністю. Тож довелося застосувати досвід зустрічей в дусі Тезе, в яких Жілберто регулярно бере участь з 2010 р. Саме цей досвід « реально допоміг мені зрозуміти деякі речі ».

Для Сусани Цисельської, польки 30 років, жити ненасильством це справжня нова «точка відліку», в цей період, коли зростає напруга у відносинах із сусідньою Росією та триває війна на сході України, яка також межує з її рідною Польщею.

Роздумувати про мир є терміновим завданням також через внутрішні політичні мотиви, підкреслює це студентка факультету психології з Варшави. «Атмосфера в країні є задушлива, політика уряду розділяє родини, сварить друзів».

Продовжувати паломництво брата Роже

Сусана Цисельська втілює в життя конкретну справу: вона збирає підписи з надією, що вдасться переконати польській уряд дозволити створення «гуманітарного коридору» для сирійських біженців, щоб вони могли дістатися Польщі, не ризикуючи своїм життям у Середземному морі.

Ця ініціатива походить від спільноти Св. Егідія з Риму, у співробітництві з федерацією євангельських церков Італії та інших організацій. «Для мене пропагувати цю ідею – це творити мир», додає Сусана, одна з 900 волонтерів, які приїхали на 2 дні раніше, щоб допомогти братам організувати зустріч в Ризі.

Серед молоді, яка приїхала до Латвії, щоб продовжувати «паломництво довіри на землі», розпочате братом Роже в кінці 1970х років, є кілька десятків неєвропейців. Один з них, Алоїсус Ньягі, кенієць 25 років, який зараз живе у Франції, в спільноті Тезе.

Ненасильство – це відповідь на напруження, яке існує в світі

«Я відчуваю зараз, що це можливо – будувати мир», засвідчує Алоїсус, який має бажання повернутися до Східної Африки та працювати волонтером в одній з організацій, яка займається біженцями, більшість яких походить з Сомалі. «Люди вважають себе гостинними, але що саме вони роблять, щоб допомогти? Необхідно зробити перший крок, хоч один маленький крок, а не чекати, поки його зроблять інші. Треба йти вперед, інші підуть за нами», сподівається молодий кенієць, вчитель та журналіст з Найробі.

Загорнута у сіре покривало, Нан-біт Юн, кореянка з методистської церкви, 24 років, вважає, що ненасильство є єдиною розумною відповіддю на напругу, яка існує зараз в світі.

«В моїй країні влада просить нас не провокувати, не відповідати на провокації в той час, як з іншого боку ми отримуємо справжні провокації. Ми збираємося на маніфестації, щоб боротися з бідністю або протестувати проти привілеїв, які надаються великим підприємствам, а поліція розганяє нас силою. Ми не відповідаємо насильством, щоб не давати їм приводу застосувати ще більшу силу. Ми співаємо та тримаємо запалені свічки», - говорить Нан-біт за допомогою перекладача, який має у смартфоні.

Ненасильство «починається з мене самої», розмірковує Аньєс Дюгє. «Тож я навіть жартома перестала плескати моїх подружок!», сміється вона разом з подругами, з якими приїхала з Лілля. Для цієї 20-річної студентки, яка навчається в магістратурі, «ненасильство – це стан душі, який виявляється маленький жестах. Не ображати іншу людину, не вживати в своїх думках насильницьких термінів, саме так починається ненасильство».

Джерело: ДивенСвіт