Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Питання освіти і виховання є центральним у кожному зрілому суспільстві. Можна десятиліттями розвивати економіку, проводити реформи і при цьому тупцювати на одному місці, безпорадно розводячи руками, що більше нічого зробити неможливо. Одним із найважливіших питань, з якого починається відродження країни і її розвиток, є зосередження уваги держави та вкладення праці й коштів у формування молодої людини як громадянина та особистості. Здорове суспільство супроводжує дитину відповідним вихованням та освітою аж до повноліття.

З ініціативи Комісії у справах освіти і виховання УГКЦ  з 15 по 24 жовтня 2017 р. група українських освітян мала  нагоду відвідати приватні католицькі  школи Європи з метою вивчення досвіду їх функціонування. Сьогодні для України питання приватної освіти як ніколи актуальне, оскільки у вересні було прийнято новий Закон «Про освіту», який відкриває якісно нові можливості для інновацій в українському освітньому просторі.

Протягом десяти днів українська делегація відвідала приватні школи в Угорщині, Німеччині, Франції та Австрії. І це не випадково. Саме на Європейський Союз зосереджений вектор розвитку України. І саме в Європі нормально функціонують і підтримуються державою католицькі школи, католицькі дитячі садочки, католицькі університети, які стали першими університетами в Європі.

Найперше, що впадає у вічі – це те, що підхід європейських країн до приватної освіти має одну головну спільну складову: освіта є пріоритетним напрямком уваги державної політики. Фінансування приватних шкіл, зокрема й католицьких, здійснюється урядами від 70 до 100%. Держава мотивує це тим, що школа виконує навчально-виховну функцію і формує громадянина, а Церква, яка є засновником школи, перебирає на себе відповідальність за функціонування і господарське впорядкування будівлі та пришкільної території.

Особливим підходом до освіти вирізняється Угорщина. У цій країні немає приватних шкіл, оскільки підтримка шкільництва державою відбувається на найвищому рівні. Католицькі школи знаходяться на повному державному утриманні. Такі заклади називаються державними школами, якими опікується Церква. Священик як духівник школи входить у штат працівників. Справа в тім, що уряд Угорщини підписав Конкордат з Ватиканом про підтримку католицького шкільництва. Єпископ, який опікується школою, разом із директором і відповідними особами беруть на себе відповідальність за функціонування освітнього процесу. Єпископ представляє уряду бюджет школи і контролює видатки. Державних грошей на все бракує, звичайно, і в Угорщині. Коштами на інноваційні методики, технічне оснащення, додаткові видатки для якісного навчального процесу забезпечують меценати, зокрема і Засновник. У такий спосіб вони виражають свою громадянську позицію і дбають про майбутнє держави. Директора католицької школи призначає єпископ. Вчителів підбирають за трьома основними критеріями: практикування християнського життя, професійний досвід, готовність до інновацій. Від їхнього місцевого священика/пастора має бути рекомендаційний лист, без різниці, до якої конфесії вони належать.

У Німеччині та Австрії делегація відвідала приватні католицькі школи і школу, яка працює за методикою Монтессорі. Кожен регіон Німеччини має свою освітню політику, проте спільною для усіх є відповідальність Засновника, співпраця з відповідними державними і громадськими інституціями, дотримання законодавства. Фінансова підтримка держави становить 70% (або й 80% коштів), 20 (або 10% відповідно) забезпечує власник, і 10% надходить від батьків. У кожній школі є діти з малозабезпечених сімей і нацменшин. Школи проводять співбесіду з батьками та дітьми перед вступом і підписують контракт з батьками про дотримання правил та повагу до цінностей, якими живе школа.

У Франції держава підписує контракт із приватною школою і обумовлює усі питання співпраці і взаємної відповідальності за навчальний процес. У таких школах державне фінансування передбачає виплату зарплати вчителям, а всі інші видатки школа залучає через фінансування Засновника, батьків і меценатів. Проте існують і  приватні школи, які не підписують контракт і не одержують державного фінансування задля своєї незалежності. Такі школи мають свободу для своєї діяльності та інновацій.

Французькі великі корпорації вважають за доцільне долучатися до освітньої політики, беручи під свою опіку школи, які знаходяться у віддалених районах і мають у своєму складі багато представників нацменшин і дітей з малозабезпечених та неблагополучних сімей.

Функціонування французьких приватних католицьких шкіл обумовлює Церква, а також є школи засновані монашими згромадженнями, які забезпечують навчальний процес і співпрацюють з державними органами.

Якщо говорити про спільні риси, то Засновником і власником католицької школи в Європі стає Єпископ чи монаше згромадження. Вони вибудовують свою систему підтримки й контролю, яка сприяє кращому розвитку і функціонуванню школи.

Загалом католицькі школи у своєму складі мають значну частину дітей різних конфесій, в тому числі нехристиянських чи без конкретного віросповідання. Школи більшою чи меншою мірою постійно проводять професійні і духовні формації для вчителів, а також працюють з батьками, щоб допомагати їм у вихованні дітей. Так, наприклад, досвід Німеччини показує створення так званої «Школи батьківства» з метою навчити сім’ї бути добрими виховниками своїх дітей.

Кожен навчальний заклад має власні дидактичні методики («родзинки»). Це і смарт-клас, лего-уроки, методика Монтессорі, розподіл уроків на «теорію-практику» та ін..

На першому місці у житті католицьких шкіл завжди суспільний аспект – гідність людини та можливість забезпечення якісною освітою та християнським вихованням дітей різних соціальних категорій. Так, держава побачила, що школи в Угорщині, Німеччині, Франції, Австрії демонструють соціальний зріз суспільства, у них навчаються різні діти, а не вибрані. Навчальні заклади працюють, зокрема, і зі складними сім’ями, а шкільна програма, яка містить значну частку мистецьких дисциплін, допомагає дітям розвиватися й долати труднощі.

Кожна школа також відзначається власною виховною концепцією. Наприклад, Німеччина напрацьовує КЕСС-концепцію (виховання через співпрацю, заохочення, соціалізацію, ситуативність), у Франції та в інших країнах поширена виховна концепція Дона Боско. Заохочення школярів до участі у різноманітних молодіжних християнських організаціях та розвиток у них soft skills (соціальних компетенцій) допомагають сформувати як відповідального християнина, так і зрілого члена суспільства.

Політика більшості шкіл у співпраці з вчителями чи учнями на першому місці ставить заохочення через уміння побачити добрі плоди праці і вказати на них. В європейських християнських школах співпраця адміністрації з учителем побудована на так званій «етиці турботи» - це культура визнання вчителя, коли він чується прийнятим, любленим і пошанованим у колективі. Якщо існують труднощі, то обдумують і обговорюють, як їх виправляти. Постійна та випрацювана формація вчителів – прерогатива будь-якої християнської школи в Європі.

Особливістю деяких шкіл є те, що існують відповідальні особи за класи на паралелі або в кожному класі зокрема, в окремих школах є пасторальний відділ, куди входять священики різних конфесій, психолог та соціальний працівник.

Знайомство з європейськими приватними  школами дає можливість стверджувати, що підтримка приватної освіти є актуальною і для України. Співпраця між Церквою і державою у питанні виховання та навчання може дати добрі плоди, тому не потрібно ігнорувати її. Українське суспільство має потенціал розвивати освітню систему і зробити її якіснішою та сучаснішою. Саме приватні школи зможуть прискорити цей процес. Християнські школи покликані формувати суспільство відповідальних і високоморальних людей, які дбають як про своїх дітей, так і про державу загалом.

Вже зараз новий український освітній закон дає можливість нам вибудовувати нову, більш якісну систему освіти й виховання.

Європейці все більше звертають увагу на духовно-моральне виховання і залучення Церкви у навчально-виховний процес. Церква хоч і відділена від держави, але це не заважає співпраці у важливих суспільних питаннях. І це є хорошим прикладом для нас, щоб відійти від радянських стереотипів «опіуму для народу» і шукати шляхів піднести гідність людини і звернути увагу на роль християнських цінностей у суспільстві. Адже недарма в минулому столітті великий Пастир та Провідник українського народу Митрополит Андрей Шептицький у своєму дороговказі розвитку української державності «Як будувати рідну хату»  написав золоті слова:  «В християнських народах немає більш виховної сили, ніж сила Церкви. То вона виховує народи, вона прищеплює в душу дитини ті християнські чесноти, які зроблять із неї доброго патріота й мудрого громадянина».

Оксана Сенчук,
голова ГО «Батьківська асоціація «Алетея»,
м. Київ

с. Єремія Стеблина, ЧСВВ,
директор Католицької школи-гімназії св. Василія Великого»,
м. Івано-Франківськ

Пасторальне планування

Листопад 2017
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3