Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Це далеко не пекло нижчого ґатунку або версії «лайт», як лихословлять критики. Насправді істина про чистилище добре відображає церковне вчення загалом.

Ось десять речей про чистилище, які можуть вас здивувати:

 

Про нього навчають Отці Церкви

Чистилище зазвичай асоціюється з середньовічним католицизмом, але насправді Церква вірила в нього з давніх давен. Хоча сам термін «чистилище» не використовувася, тим не менш, цілком очевидно, що Отці Церкви вірили у його існування. У своєму трактаті «Про град Божий» св. Августин стверджує: «Але із тих, хто відбуває тимчасове покарання після смерті, ніхто не приречений на вічні муки, які настануть після Суду; бо для деяких — як ми уже говорили — те, що не було прощене у цьому світі, може бути прощене у грядущому. Це означає, що вони не покарані навічно у прийдешньому світі». Серед інших Отців у чистилище вірили також Ориген, св. Амвросій, св. Єронім, св. Василій, Григорій Нісський, Григорій Великий і св. Беда.

 

Душі в чистилищі знають свою долю

Ви можете запитати: якщо вірний християнин помирає і виявляє, що в загробному житті на нього чекають муки, то чи зможе він відрізнити чистилище від пекла? Чи знатиме він, що потрапить до Неба? Відповідь на це питання — однозначно, так. «Католицька енциклопедія» каже: «Чи душі, ув’язнені у чистилищі, усвідомлюють, що будуть щасливими, а їхнє щастя відкладене на деякий час? Чи, можливо, вони, як і раніше, мають сумніви щодо свого остаточного спасіння? Стародавні Літургії та написи на катакомбах говорять про “сон миру”, який був би неможливим, якби були будь‑які сумніви стосовно остаточного порятунку».

 

Душі в чистилищі можуть за нас молитися

Нас часто (і цілком слушно) заохочують молитися за душі в чистилищі. Але дехто вважає, що вони також можуть молитися за нас. Якщо подумати, у цьому є сенс: вони, зрештою, ближче до Бога, ніж ми; тому їхні благання можуть мати більшу заступницьку силу. Насправді, це був головний аргумент теологів, наприклад, св. Роберто Беларміно.

 

Стародавні погани також у нього вірили

Згідно з «Католицькою енциклопедією», інші культури мали глибоко вкорінені вірування в загробне життя, включаючи щось на зразок нашого раю і пекла; так само було вельми поширене переконання, що існує щось на зразок чистилища. Наприклад, великий римський епос «Енеїда» (текст, добре знаний латиномовним Отцям Церкви) описує душі, які мали на собі «клеймо беззаконня (…) і горіли у вогні» перед тим, як прибути на «радісні Єлисейські поля». Звичайно, християнське вчення про чистилище — це зовсім не поганська ідея, так само як рай чи пекло. Слід зазначити, що у Другому посланні св. Петра (див. 2 Пт 2, 4) використовується те саме слово на означення пекла, що і в «Енеїді» — Тартар, як видно у деяких більш дослівних перекладах.

 

Душі в чистилищі перебувають у спільноті одна з одною

Ми схильні забувати, що душі в чистилищі не страждають на самоті — інакше термін Стражденна Церква буде позбавлений сенсу. Ми можемо тільки здогадуватися; але, здається, розумно припустити, що душі в чистилищі можуть втішати одна одну, як це робимо ми зараз на землі.

 

Поєднані з Христом

Знову ж таки, чистилище — це не якийсь духовний тайм‑аут або пропускний пункт між нашим життям у вірі на землі та блаженним спогляданням на небесах, якого ми так прагнемо. Якщо душі в чистилищі насправді становлять істинну складову Стражденної Церкви, то з цього випливає, що вони залишаються частиною містичного Тіла Христового і тому перебувають у єдності з Ним. Наскільки ближче Розп’ятого Христа вони стають через свої страждання в чистилищі! Ми, загалом беручи, багато чуємо про союз із Христом через усе найбільш святе, що є в цьому житті; але очевидний потенціал глибокого союзу в чистилищі, здається, значною мірою недооцінюється.

 

Страждання є добровільним

Свята Катерина Генуезька, авторка трактату про чистилище, свідчить: як тільки душа бачить, що її очікує у Небі, — одразу погоджується на чистилище. Звісно, чистилище не є добровільним у тому сенсі, що хтось може відмовитися туди піти. Добровільність полягає в тому, що душі з власної волі скоряються йому, про що також говорить св. Тома Аквінський.

 

Христос утішає душі в чистилищі

Пам’ятаєте ту частину Символу віри, яка говорить про сходження до пекла? Традиційно теологи вважали чистилище складовою пекла, розуміючи пекло як щось, що є скрізь, окрім раю. Під час сходження усіх тих, що були «у будь-якій частині пекла», «у певному сенсі» відвідував Христос, як пише Тома Аквінський у «Сумі теології». Святі отці в лімбі були спасенні, в той час як душі в чистилищі були утішені, вважає він.

 Читайте також: Сьогодні свято Димитрія Солунського

Там буде і радість, і страждання

Традиційні оцінки чистилища, здається, зосереджувалися на болю та карах. Однак чистилище — це дещо більше. Свята Катерина Ґенуезька описує його як стан великого щастя: «Я переконана: немає щастя, гідного зрівнятись із тим, що відчувають душі в Чистилищі, за винятком того, що відчувають святі в раю; із кожним днем це щастя росте, позаяк Бог наповнює їхні душі, а перешкода доступу до Нього зникає дедалі більше. Цією перешкодою є іржа гріха, і вогонь випалює її, а душа все більше і більше відкривається для божественної присутності».

 

Чистилище робить святими

Цей висновок, хоч би як радикально він звучав, неминучий. Саме тому основна католицька доктрина про те, хто потрапляє на Небеса, а хто йде в чистилище, може бути висловлена так: ті, хто досяг такого стану святості, аж не потребує очищення у вогні чистилища, одразу йдуть до Неба. Ми називаємо їх — цілком достойно — святими. Іншими словами, тільки святі потрапляють до Неба. Ось в чому суть і краса церковного вчення про чистилище — усі, хто туди потрапив, стануть святими.


Джерело: CREDO

Пасторальне планування

Листопад 2017
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3