Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

У неділю, 17 грудня, в с. Угринів, що поруч Івано-Франківська, урочисто відзначили 100-річчя від дня народження пастиря «мовчазної» Церкви о. Івана Демушки, який в час підпілля УГКЦ провадив душпастирську працю. Щоб розділити з громадою радість такого свята, на парафію завітав Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин.

На подвір’ї храму, який був перероблений з хати, в якій колись жив та працював о. Демушка, священнослужителі Лисецького протопресвітеріату, разом з настоятелем парафії о.  Михайлом Залеським, радо вітали Архієрея, запрошуючи очолити святкові богослужіння.

Митрополит Володимир відслужив Божественну Літургію, в часі якої звернувся до присутніх, роздумуючи над духовним подвигом о. Івана. Владика, зокрема, зазначив, що життя та праця підпільного священнослужителя насправді подиву гідна, адже він, не зважаючи на заборони, переслідування та ризик власного життя, продовжував виконувати покладені на нього душпастирські обов’язки. Отець Іван, як відомо, працював простим сторожем, але ніколи не втрачав нагоди поговорити про Бога, навернути котрусь душу до примирення з Отцем Небесним.

 225-літній ювілей храму в Калуші

Після Літургії була відслужена поминальна панахида за о. Іваном, а відтак, на подвір’ї святині Митрополит Володимир освятив йому пам’ятну дошку. Наостанок, Владика заохотив всіх брати за приклад життя та жертву великого пастиря «мовчазної» Церкви о. Івана Демушки.

Прес-служба Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Довідково. У будинку в Угринові, який сьогодні переобладнаний під храм, у часи підпілля жив о. Демушка (04. 12. 1917 – 17. 02. 1987 рр.). І. Демушка народився 4 грудня 1917 року в бідній сім’ї в с. Вовчинці Івано-Франківської області. У 1928 році батьки продали поле в селі Вовчинці і купили землю в с. Нижній Угринів під Станіславом, на якому й побудували хату.

В 1937 році Іван вступає в Станиславівську Духовну Семінарію, але в 1939 році, у зв’язку з приходом більшовиків, змушений був перервати студії. В 1940 році вступає до Львівського Університету, та восени цього ж року йде під примусом до радянського війська. Служить в м. Запоріжжі. Навесні 1941 р. їхню частину відправляють ближче до кордону. Там, на Холмщині, Іван потрапляє в полон. Довго в ув’язненні не був, оскільки своєю добротою і чесністю сподобався німцям. Йому довіряють розподілювати продукти для полонених. А, дізнавшись, що він студент, звільняють його для закінчення теології.

1943 року закінчив семінарію і 18 липня цього ж року прийняв ієрейські свячення з рук єпископа помічника Івана Лятишевського. Спочатку був направлений сотрудником в с. Залісся на Чортківщині, а пізніше — в Колиндяни цієї ж округи постійним парохом.

Після сумнозвісного псевдособору 1946 року у Львові, о. Іван, вірний Христовій церкві, не покидає свого стада. Дуже багато терпів насильства, зневаг з боку КДБ, проте не дав згоди перейти на так зване православіє. 1950 року його засудили на 25 років тюремного ув’язнення і вивезли в Колиму. Отець Іван повернувся додому 1956 року, і з того часу священичу діяльність вів підпільно. Він не мав постійного храму, але мав багато вірних, які разом творили живу, «мандруючу» Церкву.

Пізніше, коли почало підводити здоров’я, отець продовжує душпастирську діяльність у своїй убогій матеріально, але багатій духовно хатині в с. Угринів. Не було там навіть електричного світла, але було світло живої віри, любові Бога і любові ближнього. Кожного першого четверга, п’ятниці, суботи і неділі місяця хата о. Івана переповнювалася вірними християнами. Отець практикував у ці дні спеціальні намірення-молитви і цього навчав своїх дітей. Перед смертю о. Іван Демушка заповів хату громаді з тим, щоб там була каплиця чи церква. Його воля здійснилась 19 червня 2014 р. Б., коли Митрополит Володимир Війтишин здійснив чин освячення храму.

Пасторальне планування

Квітень 2018
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6