10 травня о 15:00 у малому залі Музею мистецтв Прикарпаття відбудеться відкриття виставки Тамари Стефінин «Тобі, Господи!».

Увазі глядача буде представлено ряд домашніх ікон-картин вишитих бісером і кольоровими нитками. Тамара – людина з обмеженими можливостями від дитинства. Працює над іконами від 2001 року. Домашня ікона – унікальний соціокультурний феномен України за глибиною витоків та фольклорно-християнським характером іконографії.

За словами мисткині-аматора, вишивка допомогла їй позитивно думати про життя і про майбутнє. Перед творчим процесом Тамара молиться та приступає до Святих Таїнств Сповіді і Причастя.

Значна частина виготовлених Тамарою ікон, багаті ознаками та впливами малярства західних католицьких країн – Польщі, Італії, Іспанії: європейські етнічні лики святих, яскраві кольори одягу, світлі лики святих з легким рум'янцем на щоках, західноєвропейські корони на коронованих іконах пресвятої Богородиці, променисті, зірчасті багатоколірні німби над головами святих (замість одноколірного золотистого круга – німба), наявність на одязі святих осіб численних прикрас, квітчастих орнаментів, блискучих складок шовку і парчі (замість простих рисочок-асистів, без означення пластичності, світлотіні) тощо.

Усі ці нововведення приписувалися впливові на Україну західноєвропейського католицького мистецтва, що трактувалося як чисто ілюстративне. Ренесансно-барокова стильова нота в малярстві доповнена поетичними назвами Богородичних ікон, які виходять за рамки тих семи назв, які сформувалися на православному Сході – в основному у Візантії, – і з цими назвами перейшли на Русь-Україну при її Хрещенні 988 року: Оранта, Одигітрія, Знамення, Єлеуса, Галактотрофуса та ін. В Україні сам народ дав Богородичним іконам низку поетичних назв, проти яких Церква не заперечувала. Тож за цими назвами народ більше знає про ікони Богородиці. Поетичних назв ікон багато, і походять вони з різних українських земель: Неустанна Поміч, Свята Земля, Невичерпне Джерело, Свята Родина, Благодатне Небо, Благоуханний Квіт, Нев’януча Квітка, Віднайдення Загиблих, Усіх Скорботних Радість, Неопалима Купина, Несподівана Радість, Прибавлення Розуму, Поглянь на Покору, Солодке Цілування, Премудрість Божа, Рятівниця Потопаючих, Запорука Грішників, Троєручиця, Утішителька Скорботних, Заспокій мої Печалі та ряд інших.

∙ До Дня матері франківців запрошують прийти на молитовну ходу вервиці

Тамара Стефінин створила власні поетичні назви ікон. Всупереч церковним настановам про те, що матеріали, на яких зображають святих, може бути різний, бо поклін віддається не матеріалам, образам, схильні до вигадок і фантазій люди вирішили «канонізувати» і матеріали, з яких творяться ікони. Тож у число «неканонічних» потрапили і вишивані ікони мисткині з Прикарпаття. Єретичний характер цих вигадок спростовується не тільки постановами Трульського 692 р. і Сьомого Вселенського 787 р. соборів, але й практикою ранньої Церкви Христової, коли на Літургії на перегородку між вівтарем і храмом вивішували пелени з вишиваними образами Ісуса Христа, Богородиці, Івана Хрестителя.

Саме вихідці із Західної України понесли традицію вишиваної ікони в Наддніпрянщину, на Схід, Північ і Південь України. Церковна влада, не заперечуючи побутування вишиваної бісером ікони як такої, все ж обережно ставиться до її введення в церковний інтер'єр, особливо в іконостаси, які завжди на виду у віруючих, які звикли сприймати лише мальовані ікони, або зрідка — мозаїчні.

Нову традицію вишиваної ікони відродив греко-католицький священик, удостоєний двох докторських ступенів – історії та теології – Дмитро Блажейовський (1910−2011). Проживши 101 рік, він останні 40 років життя, вже після відходу на пенсію, повністю присвятив себе вишиванню ікон і навчанню майстерності сакрального шиття в Україні і західній українській діаспорі, переважно в Італії, спеціально – в Римі. Він розпочав свою іконотворчість, коли йому вже виповнилося 63 роки життя, але встиг багато.

Вишивані ікони Тамари Стефінин вирізняються особливим ліризмом, поетичною наснаженістю. Богородичні ікони є благодатним, найбільш властивим образом для втілення лірично-поетичних почуттів автора. Але й усі інші ікони, вишиті мисткинею, сповнені християнської любові, спонуки до покаяння, прощення. Тамара Богданівна притримується різних методик праці. Вона вишукує давні ікони, намальовані у стилях бароко й класицизму, починає обшивати їх бісером, щоб кольори малярської частини гармонували з кольорами обшивання. Через тяжку хворобу, Тамара Стефінин Людмила сама не малює обличчь і рук святих, але графічно намічає одяг та всю іншу зовнішню атрибутику й по ній починає шити бісером. По-різному трактуються мистецтвознавцями цього кола тло ікон. Наприклад, у Дмитра Блажейовського воно завжди щільно зашите акриловими нитками різних відтінків жовтого кольору. Тло у нього все у хрестиках, нашитих темнішими нитками, не завжди жовтими, часом світло-коричневими або світло-брунатними.

Варто зазначити, що у вишиваній іконі, вельми поширеній сьогодні в Україні, з’єдналися класична іконотворчість і народне декоративно-прикладне мистецтво. Багато хто з вишивальників ікони набув досвіду у виготовленні священичого й ієрархічного облачення: фелонів, сакосів, митр для богослужіння та ін.

Книжковий фестиваль «Слово» вдруге пройде в Івано-Франківську [ПРОГРАМА]

Отже, цю техніку іконо виробництва, яку використовує Тамара Стефінин слід вважати цілком канонічною. Ікона на Сході, поряд з малярством і мозаїкою, теж робилася з тканих матеріалів. Варто пригадати про передвівтарні перегородки, які існували в ранніх християнських храмах. Там під час богослужінь виставлялися тільки дві або три ікони – Господа Ісуса Христа, Богородиці, рідше – пророка Івана Хрестителя. І ці ікони були на тканинах – гаптовані, або вишивані. Археологічні й писемні джерела свідчать, що саме такі ікони були на портику, тобто на попереднику іконостасу, в Софії Константинопольській, збудованій у 532−537 роках. Творчість Стефінин Т.Б. віддзеркалює глибинні традиції та зв’язки з історичним минулим Прикарпаття. Запропоновані на виставці твори вирізняються багатим образним змістом, своєрідністю втілених в них естетичних поглядів. Ікони відображають національну свідомість автора. У творчих доробках Тамари відчутні соціальні та психологічні настрої, радість і драматизм водночас. Яскравий колорит, довільне трактування культових канонів та безпосередньо-веселковий настрій хатніх образів зроблених Тамарою Стефінин – це відображення народного менталітету і важливої сакральної домінанти у її житті.

Твори представлені на виставці у Музеї мистецтв Прикарпаття можна придбати за помірною ціною для допомоги у лікуванні. Цим самим зробивши діло милосердя для автора  вишитих ікон.

о. Віталій Козінчук, доктор філософії, член Національної спілки художників України

Пасторальне планування

Травень 2019
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2