Чудотворна ікона Матері Божої Погінської – Цариці Покуття

Головне, що має монастир в Погоні – його найбільший скарб — ікона Погінської Матері Божої, з якою пов’язане саме це місце. Історія Погінської святині сягає ще XVII століття, коли ікону коронували як чудотворну – 241 річницю коронації відзначили у листопаді. Доля її не проста, цікава і сповнена чудес. Шати і корону зняли ще в часи Австрійської імперії і вивезли до Відня. «Цікаво те, що знаємо з різних джерел – історія того, як ікона виявила свою особливість, — розповідає отець Гуралюк. – Десь приблизно у XVI-XVII століттях люди одного дня помітили ікону на дереві – липі. У церкві її не було. Зняли з дерева, занесли до храму. Наступного дня – те ж саме. Поставили варту біля дерева. Бо думали, що хтось так шкодить, але нікого не було, а образ знову раптово опинився на дереві. Отже, вирішили занести його до церкви урочистою ходою. Думаю, Богородиця саме так хотіла довести особливість цієї ікони».

В часи комуністичної навали, коли енкаведисти, які заселилися на територію монастиря, одного дня відкрили стрільбу у храмі, була поранена і чудотворна ікона Матері Божої Погінської. Отже залишилося два великих поранення від кулі – на руці Богородиці і збоку ікони один слід від осколка. Після руйнації церкви комуністами ікона загубилася на довгі десятиліття.

Зі слів отця Никодима Гуралюка, свого часу збереглося декілька образочків у різних людей, на яких можна було побачити як саме вона виглядала. Відомо, що після закриття монастиря в Погоні отець Григорій Балагурак, який був ігуменом василіанського монастиря в Івано-Франківську, продовжував проводити богослужіння також в Тисмениці, у монастирі сестер-служебниць, де перебувала ікона Погінської Матері Божої. «Я сам бачив її в часи підпілля. Саме її ми 1993 року перенесли у церкву, перевезену з Рунгурів, — розповідає отець Никодим. — Пізніше мене зацікавила автентичність цієї ікони. Звернувся до івано-франківських і львівських фахівців і вони підтвердили, що це насправді копія. Ще одна ікона зберігалася у родині Бачинських у Дорі біля Яремче. Пані Антоніна Бачинська, яка свого часу була постійною парафіянкою василіанського монастиря і храму на Майзлях в Івано-Франківську, розповіла, що цей образ отримала від отця Григорія Балагурака, який мав повернутися за ним. Але після заслання уже не повернувся, бо там помер. Отже і цю ікону ми перенесли до Погоні урочисто, багатотисячною пішою ходою. Я знову зважився на експертизу, яка підтвердила, що це теж копія. Тоді починаю молитися, щоб знайти оригінал, але мене раптово переводять до Добромиля, де я був до 2000 року, а тоді знову повернувся до Погінського монастиря».

Як каже отець Никодим, 2001 рік був для нього справді особливий — до України приїжджав Іван Павло ІІ. «В лютому місяці, якраз у сиропусну неділю, я замість ікони, привезеної з Дори, яку на той час віддав на експертизу до Львова, у церкві розмістив дерев’яну, теж Погінської Богородиці, яка була в нашій каплиці, — розповідає священик. — А вже під час страсного тижня у середу ввечері, коли відправив Службу Божу, парастас і почав Хресну Дорогу, став на коліна перед цією дерев’яною іконою. На четвертій стації дивлюся на неї і раптом бачу якусь таку своєрідну сітку чи вуаль, яка просто періодично рухається. Подумав що я дрімаю? Адже у церкві холодно — був мороз. І тут ще й раптово чую голос: «Це я – а ти мене шукаєш». Від несподіванки і страху, здається, на мені піднявся кожух. Мене кинуло в жар. Не міг і слова вимовити. Далі голос провадить: «Дивися на рани – це рани від цвяхів, якими були прибиті корони». Бачу — а навколо голови Богородиці і справді дірочки. Далі чую: «Дивися на рани – це рани від цвяхів, якими були прибиті шати». Побачив і їх. Відкриття було неймовірне. До слова — це одне з найбільших чудес Погінської Богородиці.

Анонс! Проща вервиці до Погоні

По закінченню Хресної дороги питаю людей у церкві: «Де була ця ікона до того, як потрапила до монастиря у капличку?». Була вона у храмі, який розвалили у 1958 році у бічному престолі. Престіл разом з іншими віддали в церкву сусіднього села Пшеничники. Одна з мешканок Погоні пані Франя Кавецька разом зі своїм сином і односельчанами пізніше перевезла престоли до своєї оселі, коли побачила як їх винесли з церкви у Пшеничниках як непотрібні. Далі вона з родиною почала спорудження каплиці для цих вівтарів біля джерела, яке завжди вважалося чудотворним. Пізніше їм допомагали односельці. З цієї каплиці разом з вівтарями ми і перенесли ікону до монастиря».

Звичайно, отець Гуралюк звернувся знову до експертів. І як львівські фахівці лише побачили ікону, аж руками сплеснули – це XVII століття! Інші дві – копії, були виготовлені невідомим автором для почитання в ризах і короні, бо шати чудотворного образа на дереві були зняті і вивезені до Австрії. Одну копію розмістили в центральному вівтарі, а іншу виносили на вулицю. А оригінал розмістили у бічному вівтарі. До слова, копія теж є чудотворною — є свідчення жінки, яка за допомогу в потребі подарувала обручку Богородиці.

Після завершення експертизи ікону Погінської Богородиці презентували перед Папою Іваном Павлом ІІ на львівському іподромі. Після чого пішою ходою перенесли до Погоні.

Про чуда Погінської Богородиці є чимало свідчень. Вона допомагала тим, хто впродовж довгого часу не мав дітей. Є свідчення зцілень від різних хвороб, навіть тих, які вважалися невиліковними. Вирішення усіляких проблем – від особистих до глобальних.

Цікавий випадок, коли до отця Никодима звернувся однин чоловік, якому не віддавали кошти за продане житло. Покупці просто заявляли що, мовляв, нічого йому не винні. Отець порадив звернутися з молитвою до Погінської Матері Божої. Чоловік послухав. Також пожертвував на храм Євангеліє. Незабаром неочікувано отримав свої кошти від боржників.

Ще одна жінка з Надвірної, пані Марія, розповідала, що в радянські часи її відправляли у заслання до Норильська на баржі, яка почала тонути. Серед ув’язнених був греко-католицький священик отець Богдан Фіголь, який віднайшов у молитовнику іконку Погінської Богородиці. Почали до неї молитися і баржу винесло на айсберг. Там вона пробула три доби. Далі усіх врятували і допровадили до Норильська. Пізніше син пані Марії, який народився на засланні і був хрещений отцем Фіголем, приїхав до Погоні робити сюжет про святиню для районного телебачення.

Ще одна жінка розповіла просто унікальну історію про те, як побачила світ по-іншому після того, як понад шістдесят років її око, яке вибила веретеном лиха мачуха і було зовсім незрячим, раптово прозріло. Жінка просто почала приходити до Погоні з Коломийщини, робити все, що роблять прочани – молилася, вмивалася водою з джерела. А лікарі були цілком безсилі і довгі роки не могли її вилікувати, а допомогла Богородиця.

«Отже, маємо пропускати через себе кожну Божу ласку, не шкодувати молитов до Богородиці. Бо кожна молитва вислухана і не може пропасти. Маємо тому безліч свідчень», — впевнений отець Никодим Гуралюк.

Наталія Палій

______________________

Долучайтесь до нашого каналу у Telegram - тут завжди найважливіша та найактуальніша інформації з життя Церкви одразу у Вашому смартфоні!

Джерело: risu.org.ua

Пасторальне планування

Вересень 2019
Пн В Ср Ч Пт Сб Н
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6