«Народження Ісуса Христа відбулося так:

Марія, його мати, була заручена з Йосифом;

але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося,

що вона була вагітна від Святого Духа.

Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити,

хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав,

ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив:

«Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку,

бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус,

бо він спасе народ свій від гріхів їхніх».

А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:

«Ось, діва матиме в утробі й породить сина,

і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог»

(Мт 1,18-23)

Ми живемо в часі, сповненому численних викликів, труднощів, переживань, занепокоєнь; в часі, коли багато людей почуваються безсилими, щоб виправити ті чи інші життєві ситуації; в часі, коли хворіють і помирають багато наших рідних і знайомих; в часі, коли відчувається величезна віддаль між багатими, самодостатніми та убогими, бідними, потребуючими людьми; в часі, коли багато християнських чи загально-людських цінностей ігноруються, нівелюються, висміюються, а то й переслідуються; в часі, коли «черствіють» серця численних багачів перед «лазарями» сьогодення, які терпеливо зносять випробування у житті; в часі, коли «холоне» любов багатьох і людина дуже легко осуджує, обговорює, критикує, ігнорує та осуджує іншу людину, оправдовуючи свої вчинки; в часі, коли, здається, сповнюються слова зі Святого Письма: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне», однак Христос подає надію і каже: «Але хто витримає до останку, той спасеться» (пор. Мт 24,12-13).

ПРОДОВЖЕННЯ...