Єдність з Ісусом, єдність між християнами та загальнолюдська єдність у світлі Христового заклику перебувати в Його любові були в центрі уваги проповіді, яку Папа Франциск приготував на завершення Тижня молитов за єдність християн.

«Перебувайте в моїй любові». Цей Ісусів заклик, звернений до учнів, був темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, який у Римі, згідно зі звичаєм, завершився молитвою вечірні з нагоди урочистості Навернення святого Павла, що у понеділок, 25 січня 2021 р., зібрала в базиліці святого Павла за мурами представників різних християнських спільнот Вічного Міста.

Через невралгію сідничного нерва Папа Франциск не зміг, як це було заплановано, очолити це екуменічне моління, тож доручив це зробити кардиналові Куртові Кохові, Голові Папської Ради сприяння єдності між християнами, який прочитав проповідь, приготовану Главою Католицької Церкви. Перед початком вечірні він разом з представником Православної та Англіканської Церков зійшов до крипти перед головним престолом, аби помолитися перед гробом святого Павла.

 

Три рівні єдності

У світлі Ісусової промови про виноградну лозу та гілки, з якої була почерпнута тема цьогорічного Тижня, Святіший Отець на початку проповіді зауважує, що всі охрищені вщеплені немов гілки в цю лозу, якою є Христос, і зможуть принести плоди лише якщо перебуватимуть в єдності з Ним. Ця «незамінна єдність», за словами Папи, має різні рівні. Тож маючи на думці виноградне дерево, він запропонував образ єдності як три концентричні кола.

Зосереджені на Ісусі, відчуваючи Його любов

Першим колом, отим найцентральнішим, є «перебувати в Ісусі». Саме звідсіля розпочинається «шлях кожного до єдності». Як зауважує Єпископ Риму, в сучасній швидкоплинній дійсності дуже легко втратити орієнтир, тому Ісус вказує на «таємницю стабільності», якою є «перебувати в Ньому». Бо «без Нього нічого не можемо». Він також власним прикладом показав, як це здійснити: щодня відходив у самітне місце на молитву. Й ми також «потребуємо молитви, як води для життя».

«Особиста молитва, перебування з Ісусом, адорація, є суттю перебування в Ньому. Це шлях, аби донести до Господнього серця все те, що мешкає у нашому серці, сподівання та страхи, радощі та болі. Але, насамперед, – підкреслює Папа, – зосереджені в Ісусі на молитві, відчуваємо Його любов. І наше існування черпає життя, як гілки, що беруть живильні соки зі стовбура».

 

Відтинати упередження та світську прив’язаність

Другим колом, на яке вказує Святіший Отець, є єдність із християнами. За його словами, ми гілки «того самого винограду» та є «сполученими посудинами». Таким чином, «добро і зло, які кожен чинить, відбиваються на інших». Крім того, існує певний «духовний динамізм»: «мірою того, як перебуваємо в Бозі, ми наближаємося до інших, а мірою того, як наближаємося до інших, ми перебуваємо в Бозі». Тож якщо молимося Богові «в дусі та істині», з цього випливає «необхідність любити інших».

«Молитва не може не вести до любові, бо в іншому випадку йдеться про обманливу ритуальність. Неможливо зустріти Ісуса без Його тіла, що складається з багатьох членів, яких є стільки, скільки охрищених», – наголошує Папа, визнаючи, однак, що можемо ствердити, що «любити ближніх не є легко», бо в першу чергу «впадають у вічі їхні вади та нестачі, повертаються рани минулого». І тут на допомогу приходить Небесний Отець, Який «кожну гілку, що не приносить плоду, відтинає, а ту, яка плід приносить, очищає, аби ще більше плоду принесла». Чому?

«Бо для того, щоб любити, – відповідає Наступник святого Петра, – потрібно зняти з себе все те, що збиває нас з дороги, спонукаючи зосереджуватися на собі самих, заважаючи плодоносити. Просімо, отже, в Отця, аби повідтинав від нас наші упередження щодо інших і світські прив’язання, що заважають повній єдності між усіма Його дітьми. Так очищені в любові, зуміємо відкласти на другий план земні поміхи та перешкоди часу, що сьогодні відволікають нас від Євангелія».

 

Дух, Який діє всюди

Врешті, третім, найширшим колом є все людство. В цій сфері Папа пропонує замислитися над дією Святого Духа, Який є «живильними соками» в тій виноградній лозі-Христі. Він «віє де забажає» та всюди хоче привести до єдності, спонукуючи нас любити «не тільки тих, які нас люблять і думають як ми», але «всіх, як цього навчав Ісус». Він чинить нас здатними прощати кривду та спонукає бути «креативними в любові». Він нагадує, що ближнім є не тільки той, хто поділяє наші цінності, але що ми покликані «ставати ближніми для всіх».

«Святий Дух навчає нас конкретності любові до всіх братів і сестер, з якими поділяємо ту саму людську природу, ту людськість, яку Ісус поєднав у невіддільний спосіб зі Собою, сказавши нам, що завжди знайдемо Його в найбідніших і потребуючих. Служачи їм разом, наново відкриватимемо одні одних як братів та сестер й зростатимемо в єдності. Дух, Який оновлює обличчя землі, закликає нас також дбати про спільний дім, приймати сміливі рішення щодо способу життя та споживання, бо протилежністю до плодоношення є визискування, й не є гідним розтрачати цінні ресурси, яких багато людей позбавленні», – наголошує Папа, й у світлі того, що той самий Дух, «будівничий екуменічного шляху», зібрав усіх присутніх на цю молитву, він подякував усім, які протягом цього Тижня молилися за єдність християн і далі молитимуться в цьому намірі.

Джерело: Vatican News