У вівторок, 12 жовтня, у Львові відбувся перший в Україні випуск медичних капеланів. Після завершення дворічної освітньої програми для медичних капеланів: «Душпастирська клінічна освіта», ініціатором і організатором якої була Патріарша Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я, відбулося вручення дипломів медичного капелана учасникам вишколу: священникам УГКЦ та ПЦУ.

Серед перших випускників курсу і о. Іван Дмитраш – священник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та капелан Обласної клінічної лікарні.

Отче Іване, найперше щиро вітаємо Вас з цим ще одним важливим кроком у Вашому житті. Розкажіть, будь ласка, про цей навчальний курс та в чому його особливість?

Щиро дякую! Приймаю вітання! Даний курс є цілеспрямований на самопізнання і саморозвиток для особи медичного капелана. Насправді ця навчальна програма є першою і на цей час єдиною на території України. А ще він є поліконфесійним, оскільки разом навчалися священники УГКЦ та ПЦУ. Навчальна програма складається з 5 ти модулів. Хоча, варто зазначити, що пандемія дещо відстрочила терміни проходження модулів навчання. Разом з тим, завдяки здобутим навикам на двох модулях ми змогли бути ефективними медичними капеланами у тих закладах, де здійснюємо служіння. Ми проходили дуже емоційно заряджені теми, у яких прислухалися до своєї ідентичності. Особливістю є комплексне вміння капелана бачити деталі в поведінці, словах і побуті хворого, в ідентифікації емоцій та відчуттів, які зроджуються в близькому контакті між капеланом і хворим. Наступним є інтерпретація побаченого і відчутого для оптимальних кроків у супроводі та підтримці особи, яка в лікарні. На основі цього в нашого курсу зродилося гасло: «Досвідчуючи власне зцілення і спільний досвід, служити хворому».

Як священник Ви здійснюєте капеланське служіння в найбільшій лікарні нашого міста вже понад 10 років. Що спонукає Вас розвиватися і навчатися в цьому напрямку?

Так, це правда, понад 10 років. За ці роки я набув багатого досвіду у сфері медичного капеланства і в служінні хворим. Для мене навчання і саморозвиток є генераторами для ефективної роботи як священника і медичного капелана. Коли людина перебуває у хворобі, їй складно говорити про свої потреби та біль. Тому навчання у сфері медичного капеланства допомагає мені ставати щоразу кращим інструментом в руках Творця.

Курс тривав два роки, що мотивувало Вас брати активну участь у навчанні?

Те, що я вмію і знаю, я збирав по крупинках впродовж студентських років в семінарії як волонтер, створивши: «Волонтерську службу місійно-харитативної діяльності». До справи добровільно доєднувалися понад 40 семінаристів, які відвідували різні лікарні нашого міста. Та коли я став священником, медичним капеланом, то відчув, що потрібно підвищувати кваліфікацію як професіонала, тому дуже радо погодився навчатися на цій програмі.

Окрім того, що Ви є медичний капелан, на сторінці у Facebook зазначено, що Ви Коуч і Психотерапевт в методі Позитивної Психотерапії та Біосугестивний Терапевт. Розкажіть про цей напрям діяльності.

Сьогодні я поєдную капеланське служіння з роботою психолога в «Центрі фізичної та реабілітаційної медицини» Обласної клінічної лікарні. Маючи психологічну освіту, я добираю методи та інструменти для ефективної допомоги пацієнтам та клієнтам. Як коуч я спеціалізуюся на пошуку тих навичок, що перешкоджають розвитку тих умінь та навиків для досягнення поставленої мети. Стосовно методу Позитивної Психотерапії, який є конфлікт-центрованим і базується на уявленні про людину та її природу, згідно з яким кожна людина є носієм та автором проблем і конфліктів, так само як і носієм здібностей та автором можливостей змінити життя на краще. Біосугестивна терапія є простим, і водночас ефективним психотерапевтичним засобом для позбавлення людини психосоматичних розладів, відновлення психологічного комфорту і хорошого самопочуття.

Як Ви оцінюєте роботу держави та церкви щодо повноцінного визнання роботи медичного капелана?

Наскільки мені відомо, в цьому напрямку ведеться активна робота. Багато напрацювань зроблено стосовно документації, також даний курс є підтвердженням цілеспрямованого між багатьма конфесіями спільного бажання і створення бази для затвердження на рівні держави інституції – медичного капеланства.

З чим Ви, як медичний капелан зазвичай стикаєтеся в роботі?

Найперше з особою – хворим і його емоційним, духовним, фізичним станом. Який є в стресі, розпачі, стражданнях, в горі і втратах. Тут ставлю перед собою ті завдання, які є найоптимальніші, щоб підтримати і супроводжувати хворого та його родичів. А також на різних рівнях з медперсоналом, які радо сприяють і допомагають у служінні хворому для його одужання і здоров’я.

Яка була найважча ситуація за всі роки Вашого служіння капеланом?

Для мене найважчим виявилося послужити дітям в опіковому відділенні. Коли бачу забинтовані частини тіла, жалісливий вигляд страждаючих батьків, то у мене виникають дуже важкі емоції. Я на мить зупиняюсь, зосереджуюсь і заходжу в палату. Там зроблю все, на що буде можливість. Ця сфера є зоною мого розвитку.

Яким є служіння медичного капелана в посткоронавірусний час?

Зараз діють мінімальні обмеження, тому служіння в лікарні працює за тим принципом, що і раніше. Єдина різниця, яку хочу виокремити, це психологічний стан пацієнтів, який часто переходить в різні крайнощі.

Що побажаєте нашим читачам?

За час мого служіння як медичного капелана і діяльності, як психолога, коуча і психотерапевта в методі Позитивної психотерапії та Біосугестивної терапії, я спостерігаю низький рівень довіри до спеціалістів у галузі психології. Тому моїм побажанням до читачів є запрошення до більшої довіри психологам і психотерапевтам. Варто не плутати, оскільки саме психіатри працюють з людьми, які мають певний діагноз і потребують медикаментозного лікування. Людина є здоровою, коли є гармонія між тілом, душею, психікою. Будьте здорові і щасливі!

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ