Храм Покрови Пресвятої Богородиці, де зберігся оригінальний іконостас ще з початку ХХ сторіччя, вражає простотою та стриманістю. На території парафії, що на вул. Княгинин 29, це вже сьомий храм – цього разу мурований та міцний. Про насичену подіями історію парафіяльної спільноти протяжністю в дев’ять століть і душпастирську діяльність в церкві розповів її настоятель – отець Володимир Супик. 

Історія парафії розпочалася дуже давно

Історія церков у Княгинині тісно пов'язана з легендою, в якій розповідається, що колись княжна Мирослава, дочка Данила Галицького, спорудила собі палац і величаву дерев’яну церкву на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці. Можливо, церква існувала й раніше. У письмових джерелах церква в Княгинині вперше згадується у 1695 році. Проте, нещодавно було знайдено давні рукописи, де перші згадки датуються ще 1208 роком. 

На території парафії було вже сім храмів. Відомо, що на початку XVIII ст. було споруджено маленький храм, який згорів 1732 року. Після вогнища новоприбулі поселенці спорудили нову церкву, що простояла у Княгинині до початку ХІХ ст. У 1820 р. побудували нову церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яку в 1857 році перенесли у с. Посіч. На її місці збудували каплицю, яка простояла у Княгинині до 1919 року, а потім під наглядом інженера була розібрана і перевезена в Угорники. Знаходився храм на місці теперішнього княгининського цвинтаря.

Вже з 1902 по 1905 роки тривало будівництво теперішньої церкви, що у 1905 р. була освячена Станіславівським Єпископом Блаженним Григорієм Хомишиним. Біля церкви розміщалась дзвіниця з трьома дзвонами. 

В 1925 році церква Покрови Пресвятої Богородиці була помальована. Стіни, стовпи і склепіння храму відображали монументальне малярство більш пізнього періоду. Первинні розписи не збереглися, вони перемальовувалися в 50-х роках, коли церква належала РПЦ. Тоді ж були написані чи переписані ікони Апостольського і Пророчого ряду на іконостасі. Під час капітального ремонту храму розписи були затерті.

Отець Володимир наголошує на тому, що церква завжди була діючою, навіть за часів православ’я. Храм у 2004 році довелося повністю реставрувати, майже заново відновлювати, укріплюючи фундамент. Оскільки церква побудована на підземній річці, то фундамент почав руйнуватися. Щоб дати будівлі храму майбутнє, її повністю оновили. Капітальні роботи затягнулися на довгих 15 років, проте вони справді видозмінили храм, вдихнули в нього нове життя, залишивши важливі реліквії в їх оригіналі.

Важливою особливістю парафії є те, що майже всі душпастирі служили тут довго – 25-30 років. Тож за 150 років отець Володимир – сьомий парох. 

Оригінальний, єдиний у своєму роді дерев’яний іконостас 

Оригінальним ще з тих часів залишився лише іконостас, на райських воротах якого різьбяр Горохівський зазначив: 1911-1912 роки. А намісні образи Матері Божої та Ісуса Христа мають понад 150 років, оскільки лише їх вдалося забрати з попередньої дерев’яної церкви. Ікони Святого Миколая Чудотворця та Йоана Богослова сягають віку 110 років.

Іконостас церкви Покрови Матері Божої – один з найкращих іконостасів українських церков ХХ ст. Його варто побачити. Цей шедевр сакрального мистецтва виконаний з дерева без найменшого золочення орнаментів у традиційному витриманому гуцульському стилі.

Спільнотне життя та служіння

Як і на кожній активній парафії, парафіяни є членами молитовних спільнот, щоби плекати духовність, єднаючись у проханнях до Господа. «Апостольство доброї смерті», «Матері в молитві», «Апостольство молитви» – чинні спільноти з власними статутами, постійними зустрічами та своїми молитовними наміреннями.

Парафія дбає також про розвиток наймолодших та підлітків, для яких в рамках недільної школи відбуваються різноманітні науки, катехизація та спільно проведений час. 

Сьогодні при церкві триває реставрація резиденції, яку побудували ще у 1930-их роках. Певний період вона перебувала у володінні православної церкви, проте в 1997 році будівля повернулася до власників. Саме там планують розширити діяльність недільної школи, в планах також проведення різних гуртків для дітей. 

Що стосується благодійної діяльності, то отець каже, що у храмі завжди можна отримати допомогу. Адже церква – це місце, де Бог простягає свою руку допомоги нужденним та потребуючим. 

Для парафіян служать троє душпастирів – настоятель о. Володимир Супик, сотрудник о. Ігор Красій та резидент о. Петро Ців'юк. Своїм святковим співом недільні Літургії супроводжує дорослий хор, а в будні – дяк-регент.

Розпорядок Богослужінь:

Неділя та великі свята:

08:00 – Божественна Літургія. 

10:00 – Божественна Літургія. 

13:00 – Божественна Літургія. 

Будні:

08:30 – Божественна Літургія. 

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ