Формаційна зустріч і день духовної віднови для голів комісій душпастирства охорони здоров’я єпархій УГКЦ з усієї України відбувалися в Патріаршому домі у Львові 10-11 січня.

Організатором зустрічі та дня духовної віднови виступила Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, очолювана с. Севастіяною Карвацькою. Реколекційні науки виголосив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії.

Зустріч очільників єпархіальних комісій розпочалася в понеділок, 10 січня. Цього дня для священників провели стратегічну сесію, під час якої експертка з управління персоналом Ольга Садоха допомогла їм проаналізувати сильні та слабкі сторони очолюваних ними єпархіальних комісій, правильно оцінити ресурси, а відтак спланувати діяльність на 2022-2023 роки.

Другий день зустрічі священників був, власне, днем духовної віднови. Учасники розпочали його зі спільної молитви – Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Патріаршого дому, яку очолив владика Володимир Груца.

Під час проповіді на євангельський уривок від Марка 8, 22-26 архиєрей звернув особливу увагу на жести Ісуса Христа, якими Він дотикнув сліпця.

«Яке важливе заступництво чи прохання, щоб Ісус діткнув того, хто не може чи не хоче діткнути Ісуса. Ми знаємо, яка небезпечна солідарність у злі, але великим скарбом є солідарність у добрих справах», – наголосив владика Володимир.

Проповідник перерахував жести, які чинить Ісус стосовно сліпого: бере його за руку, як батько сина, та веде за село, немов на реколекції; намащує очі слиною; кладе на нього руки, остаточно покладає руки для цілковитого зцілення сліпого.

«Все в житті є процесом. Ніщо не стається раптово. Від Бога може віддалятися поступово, тоді бачимо якийсь привид. Поступово до Нього і приходимо, наближаємося, бо треба пройти той самий шлях. Можемо йти швидко, але треба робити кроки. Так роблять і спортсмени. Зцілений має вернутися додому, але не в село. Тоді де є цей дім? Сам Бог є домом для людини, він її годує. Вифлеєм є "дім хліба". Село було місцем перебування в тіні смерті. Покликання людини – перебувати у світлі!» – зазначив єпископ.

Після Літургії владика Володимир провів реколекційну науку для священників – голів комісій.

Під час науки архиєрей поділився думками, які, на його переконання, є важливими для духовної віднови, особливо у різдвяний час, коли потребуємо мати силу ще дзвінкіше колядувати.

Йосиф та Марія запрошують нас до своєї різдвяної школи. У різдвяний час споглядаємо на Святу родину. Вони не прагнуть кар’єри, але Бог має для них свій план.

Великим мистецтвом є вміти слухати, а радше почути. Люди часто вважають розумним того, хто багато говорить. Хоча можна багато говорити і нічого не сказати. Щоб когось почути, потрібно замовкнути, вслухатися в його голос. Мовчанка не полягає в тому, що та чи інша особа не має що сказати або втікає від життєвих викликів.

Подружжя Йосифа та Марії вчить нас, що людина мовчить для того, щоб дати простір дії Богові. Слухання Йосифа та Марії є дуже плідним місцем в їхньому житті, зокрема в подружжі. Вони найбільше промовляють до нас своєю мовчанкою, яка робить людину уважною до голосу Бога, рішучою і творчою. Думаю, нема такої людини на землі, яка б не могла чимось іншим  послужити.

Перше покликання священника – бути душпастирем. Церква є не лише центром соціального порятунку, хоча вона часто бере на себе таку роль у суспільстві. Вона має сакраметально-харитативний вимір служіння. Коли йдеться про священника, то в Галичині часто питають: де він править? Священник не є менеджером релігійного культу, його покликання – насамперед бути душпастирем, нести людям живого Христа у Святих Таїнствах. Хоча не менш важливим є соціальне служіння, різні види капеланства.

Ніхто з людей не хоче жити в стайні, бо там панує специфічна атмосфера. Йосиф та Марія стоять перед викликом – прийшов час народжувати, ніхто їх не приймає до дому, Ісус народжується у стаєнці. Так, ми оспівуємо ясла і стаєнку в наших колядках, прославляємо у вертепах, прикрашаємо у формі шопки. Але будьмо щирі: ніхто з людей не хоче жити в стайні, бо там панує специфічна атмосфера. Довкола події Різдва Христового є немало драматизму. Так само ніхто не хоче довго бути в лікарні, тим більше там жити, але там є люди, яким потрібно послужити.

Пастухи стають першими капеланами Святої родини. У цю різдвяну ніч ангел не приходить до Йосифа і Марії до стайні, хоча вони б так цього потребували. Ангели передають вістку пастухам. Пастухи були простими людьми, часто асоціювалися з людьми з поганою репутацією. Це показує, що адресатом воплочення Божого Сина є кожна людина, також найпростіша, найбільш грішна. Ангел посилає пастухів до вифлеємської яскині. Вони передають Йосифу і Марії те, що почули про новонародженого. А ці дивуються почутим. Марія, слухаючи, зберігає все в своєму серці.

Йосиф є найперше хранителем Ісуса. Цим показана велика опіка, він не будить Марію, кажучи: «Вставай, збирай дитину». А діє рішуче.

Якщо Бог хоче нами послужитися, то передусім обирає наші немочі. У Різдві все-таки домінує радість, переплетена з великим оптимізмом, бо Бог стає людиною, і це вже ніхто і ніколи не може змінити. Бог є дуже вірний, навіть, якщо ми не завжди це цінимо.

Марія свідома, якої жертви вимагає її материнство. Важливо вміти не лише приймати, а й віддавати, жертвувати. Свята родина в момент Стрітення. Наближається до святині. Це не лише виконання припису. Ангел надалі мовчить. Але промовляють Симеон та Анна. Йосиф і Марія їх слухають, дивуються. Тому подивляємо їхню покору. Для Марії прозвучало неприємне пророцтво. Вона усвідомлює, якої жертви вимагає її материнство.

Пацієнт є той, який терпеливо очікує одужання. Ми товаришуємо людям, також коли вони отримують невтішні діагнози.

Матір’ю медицини є хвора людина, їй треба послужити. Дуже важливим у сфері охорони здоров’я є душпастирство медиків, які проводять у лікарнях велику частину свого життя. Ми повинні їм нагадувати, що матір’ю медицини є хвора людина. Матері треба послужити.

На завершення реколекційних наук голова Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я с. Севастіяна Карвацька подарувала владиці Володимиру відзнаку медичного капелана, зауваживши, наскільки для архиєрея є важливою і близькою сфера медичного капеланства та наскільки цінним є для Комісії мати у своїй команді архиєрея, який особисто має чималий досвід душпастирства медиків і продовжує його розвивати.

Голови комісій також подякували єпископу за духовну віднову, практичні поради та відкритість і розуміння реального стану середовища медичного капеланства.

Джерело