Спілкуючись із редакторами єзуїтських часописів, Папа Франциск, серед іншого, ділився думками про російське вторгнення в Україну. Папа Франциск 19 травня 2022 р. зустрівся із головними редакторами єзуїтських часописів. Одне із запитань стосувалося війни, яку Росія розв’язала проти України і про те, які є його поради щодо того, якою має бути комунікація про цю ситуацію і про те, як зробити внесок у будування миру. Папа дав розлогу відповідь, що стосувалася різних аспектів.

Не спрощувати ситуацію

Папа Франциск, насамперед, вказав на необхідність відкинути схему «Червоної шапочки», мовляв, Червона шапочка – добра, вовк – злий. «Тут немає метафізично добрих і злих в абстрактний спосіб. Виходить на яв щось глобальне, з елементами, які дуже переплетені між собою», – сказав він, розповівши, що кілька місяців перед початком війни він зустрічався з одним главою держави, «мудрим мужем, який мало говорить, але є дуже мудрим». Він сказав тому, що стурбований кроками НАТО. Чому? Він сказав: «Вони гавкають при дверях Росії. І не розуміють, що росіяни – імперіалісти й не дозволять жодній чужоземній потузі наблизитися до них», – і додав: «Ситуація може привести до війни». «Такою була його думка. А 24 лютого розпочалася війна. Цей глава держави вмів читати знаки того, що відбувалося», – сказав Святіший Отець.

Як зазначив Папа Франциск, ми є свідками жорстокості та брутальності, яку ведуть, загалом, «найманські сили, використовувані росіянами». «Росіяни, в дійсності, віддають перевагу тому, щоби посилати вперед чеченців, сирійців, найманців. Але небезпека полягає в тому, що ми бачимо тільки це, і воно є жахіттям, але не бачимо цілої трагедії, що, розгортається за цією війною, яка, можливо, була певним чином або спровокованою, або ж не вдалося їй запобігти», – сказав він, звернувши увагу також на інтереси, пов’язані з ринком зброї.

«Хтось може сказати мені в цьому контексті: то ти є прихильником Путіна! Ні, я не є ним. Це спрощення та помилка стверджувати так. Я просто є проти применшування складної ситуації до розподілення на добрих і поганих, не замислюючись над корінням і над інтересами, які є дуже складними», – наголосив Святіший Отець, підкресливши, що в той час, коли бачимо жорстокість російських військ, ми не повинні забувати про проблеми, щоби пробувати їх вирішувати. «Правдою є й те, – додав він, – що росіяни думали, що все закінчиться протягом тижня. Але вони помилилися в розрахунках. Вони зустріли мужній народ, народ, який змагається за виживання та має за собою історію боротьби».

Не забувати про людський бік війни

Далі Папа додав, що те, що відбувається в Україні торкається нашої чутливості, бо відбувається поблизу. Однак, існують віддаленіші країни, де тривають війни, й ніхто цим не переймається. «Світ перебуває в стані війни, – мовив він. – Кілька років тому мені спало на думку сказати, що ми переживаємо фрагментарну третю світову війну, яка відбувається шматками. Отож, для мене сьогодні третя світова війна вже оголошена. Й це аспект, над яким потрібно замислитися. Що сталося із людством, що протягом століття має три світові війни?».

Святіший Отець згадав про те, кілька років тому відзначалася річниця висадки союзницьких військ у Нормандії, і під час цих відзначень «чимало глав держав і урядів святкували перемогу». Але «ніхто не згадав про десятки тисяч юнаків, які загинили на узбережжі». Папа також розповів, що коли 2014 року відвідував військовий меморіал у Редіпульї на півночі Італії з нагоди сторіччя початку першої світової війни, то «плакав, коли побачив вік полеглих солдатів». Це сталося через кілька років і під час богослужіння на військовому цвинтарі в Анціо поблизу Риму в день поминання всіх померлих. «Коли я був у Словаччині, мене вразила кількість молодих і старих жінок. Але бракувало старих чоловіків. Бабусі були одинокі. Війна забрала їхніх чоловіків», – сказав він, додаючи:

«Чому я вам про це говорю? Бо хочу, щоби ваші часописи розглядали людський бік війни. Хочу, щоб ваші часописи допомагали зрозуміти людську трагедію війни. Потрібно робити геополітичний аналіз, вивчати справи докорінно. Ви повинні це робити, бо це ваше завдання. Але старайтеся також передавати людську трагедію війни. Трагедію цих цвинтарів, пляжів Нормандії чи Анціо, людську трагедію жінки, до дверей якої стукає поштар і вона отримує листа з подякою за те, що віддала сина батьківщині, який став героєм…», – пояснив Святіший Отець, ще раз заохочуючи не занедбувати, поряд із соціально-політичним аналізом, загальнолюдську рефлексію про війну.

Українці – працьовитий і мужній народ

Повертаючись до України, Папа згадав про те, що біженці, які прибувають, це жінки й діти, в той час як чоловіки залишилися, щоби воювати, а також про свою зустріч з дружинами оборонців Азовсталі, які просили втрутитися, щоби врятувати їх. «Це жінки з дітьми, чоловіки яких там воюють. Молоді та красиві жінки. Але я запитую себе: що трапиться, коли згасне ентузіазм допомагати? Бо речі вистигають, хто тоді заопікується цими жінками? Ми повинні дивитися далі, крім конкретних дій в цей момент, і думати, як ми їх підтримуватимемо, щоби вони не потрапили в тенета торгівлі людьми, не були визискувані, бо стерв’ятники вже кружляють», – сказав Святіший Отець, додаючи:

«Україна є спеціалістом у тому, щоб переживати поневолення та війни. Це багата країна, яку завжди обрізали, розділяли на шматки бажанням тих, хто хотів заволодіти нею, щоб визискувати. Історія немовби приготувала Україні долю бути геройською країною. І коли бачимо це геройство, воно зворушує наше серце. Це геройство, що обіймається з ніжністю! Насправді, коли прибули перші молоді російські солдати, – пізніше послали найманців, – відправлені на “військову операцію”, як вони казали, не знаючи, що їдуть на війну, то ці ж українські жінки заопікувалися ними, коли вони потрапили в полон. Велика людяність. Сміливі жінки. Це народ, який не боїться воювати. Це працьовитий народ, який, водночас, пишається своєю землею. Маймо на думці українську ідентичність. Нас зворушує бачити цей героїзм. Я хочу дійсно підкреслити цей момент: героїзм українського народу. Перед нашими очима – ситуація світової війни, глобальних інтересів, торгівлі зброєю та геополітичних завоювань, що тепер шматує геройський народ».

Діалог з Кірілом

Папа також згадав про свою 40-хвилину розмову з патріархом Кірілом, під час першої частини якої він зачитував мотиви для виправдання війни. «Коли він закінчив свою доповідь, я йому сказав: “Брате, ми не є державними клириками, ми є пастирями народу”. Ми мали зустрітися з ним 14 червня в Єрусалимі. Але в контексті війни ми за обопільною згодою вирішили відкласти зустріч на пізніше, аби наш діалог не сприймався двозначно», – зазначив він, висловивши сподівання на зустріч під час подорожі до Казахстану, щоби «привітатися та обмінятися з ним кількома словами як з пастирем».

Джерело