У понеділок, 21 листопада, у Катедральному Соборі Преображення Христового, що у м. Коломия, відбувся вечір памʼяті «Душею з Вами», присвячений 70-ій річниці від дня народження світлої памʼяті Владики Миколая Сімкайла.

«Кажуть, немає людей незамінних, але точно є неповторні. Наскільки великі у своїх прагненнях, думках та реальних вчинках, що тільки після їхньої смерті ми розуміємо, що нас покинула Людина-епоха, яка цілком жила для Бога, Церкви, для України та її вірних. Владику Миколая Сімкайла знали й далеко за межами Коломиї, а найкращим видимим спогадом про Єпископа є цей прекрасний Катедральний Собор Преображення Христового, найбільший у Західній Україні, будівництвом якого керував Владика», – з таких слів розпочався вечір світлих спогадів про Кир Миколая Сімкайла — на той час правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, серце якого перестало битися 21 травня 2013 року, через раптове погіршення стану здоровʼя.

Захід вшанування памʼяті відбувався в особливому місці, у музеї сакрального мистецтва імені Миколи Сімкайла в Коломиї. Там можна зустріти старовинні ікони, які Владика колекціонував протягом усього свого життя. Він не просто збирав їх до купи, він як справжній мистецтвознавець розумів цінність кожної ікони та мріяв створити музей. Так і сталося, шкода, що Владика не встиг його побачити.

Власне, 21 листопада, Кир Миколай Сімкайло міг би відзначити 70-літній ювілей. Він ще багато міг зробити тут, на землі, але, мабуть, і на небі зачекались єпископа, що вмів навести порядок в усьому.

Своїми теплими спогадами про Владику Миколая поділився о. Володимир Білослудцев, нині настоятель Катедрального Собору Преображення Христового м. Коломия, а у свій час особистий секретар Єпископа:

«Дякую Богу, що зі свого часу мав можливість особисто знати Владику Миколая, будучи студентом, пізніше – дияконом, а згодом – священником. Владика був непересічною людиною в історії та житті нашої Коломийсько-Чернівецької єпархії та й загалом нашої УГКЦ. Будучи священником, він служив у підпільній церкві, тому його називали по-різному, хтось навіть кликав його, як «Єпископ-ґазда», адже ми знаємо, що він був будівничим, багато робив і для Івано-Франківська, зокрема будучи настоятелем в Архікатедральному Соборі. Його життєвим гаслом було: «Ні дня без роботи!», звичайно, що окрім неділі та свята».

«Владика мав велике серце та вмів щиро любити. Як каже Святе Письмо: «Перш ніж ви полюбили мене, я полюбив вас». Наш Єпископ завжди любив всіх, від малого до найстаршого та вмів знайти підхід до кожного. Він був простим, людяним та добрим Єпископом».

Отець Володимир пригадує, що Владика любив спорт і заохочував усіх священників Коломийсько-Чернівецької Єпархії до здорового, активного способу життя. Щороку, 9 листопада, всі отці мали нагоду зустрітися та взяти участь у турнірі з волейболу, настільного тенісу, перетягування канату, а також шахів.

Владика цінував мистецтво та творчих людей, отож протягом усього вечора захід доповнювали чудові пісні у виконанні катедрального хору «Світло Тавору», струнного ансамблю «Дивертисмент», вокальних ансамблів «Яворина» та «Серпанок».

Музей сакрального мистецтва, в якому проходив вечір-спогад, — це втілена мрія Єпископа Миколая Сімкайла. Шкода, що не при житті. Сам Владика говорив: «Кожна ікона — то окрема історія. Її треба вміти прочитати й на тому треба добре розумітися. Зараз я легко можу визначити, до якого стилю належить ікона, звідки вона походить, у який період створена. Коли навіть в інтернеті переглядаю різні ікони, то, на перший погляд, можу визначити, які з них наші, українські».

На вечорі памʼяті були присутні й коломийські художники, з якими Єпископ-ґазда дружив та співпрацював, зокрема, Заслужений художник України п. Мирослав Ясінський, який поділився спогадами: «Роки спілкування, співпраці з Владикою Миколою були неймовірними, він був учасником усіх наших акцій, консультувався з нами з усіх питань, і колекція, яка видніється зараз у музеї, це все завдяки йому, бо якби не він, це все могло б занепасти. Тут зберігаються унікальні картини, вони є дуже цінними. У Владики було велике серце й душа, він завжди підтримував митців та всі наші ідеї».

Пан Мирослав також розповів, що за дві години до того, як Владика відійшов до кращого світу, спілкувався з ним щодо замовлення, яке мав виконати. Серед завдань, які стояли перед художником, залишалося лише одне – доопрацювати хрест, про що п. Мирослав попередив Владику, на що той відповів: «Та доробиш ти той хрест, головне, аби кожен із нас достойно доніс свого хреста».

Все життя Владики Миколая Сімкайла є свідченням великої любові до Бога та людей, своєї України та католицької віри. Владика був твердим у своєму покликанні, не боявся боротись за віру й інших вчив не боятись. Він був моральним авторитетом і для громади, і для духовенства, і для влади.

На урочистість у Катедральний Собор завітав також міський голова Коломиї — Богдан Станіславський, який був тісно знайомий із Єпископом. У своєму слові він пригадав: «Багато справ зробив Владика, доки був тут, у Коломиї. У 2020 році, коли був час пандемії коронавірусу, ми збиралися разом з Владикою Василем Івасюком, розмовляючи про різне. Згадуючи Владику Сімкайла, ми дійшли висновку, що знаємо лише дві справи, які не завершив Владика Микола, це церква Святого Пантелеймона та кавʼярня, яка мала діяти тут, при Катедрі. Завжди так складалося, що все, за що брався Владика, вдавалося завершити, часом це здавалося чудом».

Наприкінці своєї промови п. Богдан жартома додав: «Можу собі уявити, що Владика за ці кілька років набудував на небі, бо він же не може сидіти просто так, склавши руки».

«Церковні діячі памʼятають Владику Миколу Сімкайла, як авторитетного керівника і талановитого господаря. Політики – як дипломата. Парафіяни Івано-Франківська та Коломиї називають Владику найкращим сповідником, а молодь – найкращим другом. Для художників і письменників отець Микола був передусім добрим меценатом. Усі грані колоритної особистості Миколи Сімкайла годі перелічити. Його любили й ненавиділи, але з його відходом стало зрозуміло, що Прикарпаття втратило непересічну постать, яку немає ким замінити», – додали на завершення організатори заходу та запросили всіх присутніх переглянути фільм про Владику Сімкайла: «Ужинки Миколаєвої ниви», який і Ви, дорогі читачі, можете переглянути у вільному доступі на просторах інтернету.

 Христина ГАМАНЮК