В день Різдва чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Йоана 7 липня 2020 року єпископ Чернівецької єпархії Йосафат Мощич відвідав з пастирським візитом Новий Мартинів – мальовниче галицьке село розташоване на пагорбах над Дністром. Ціль приїзду єпископа була знакова і вже традиційна. Цього разу преосвященніший владика освятив статую Пречистої Діви Марії що розв’язує вузли.

З приходом у 2017 році священика Ярослава Озарківа життя парафії значною мірою видозмінилося. За доброю підтримкою і порадою сімейства Василя і Ярослави Андрієшинів було запущено ряд проектів на оживлення духовності, культури і мистецтва цього мальовничого галицького селища. Сьогодні при парафії Святого Миколая споруджено цілий молитовний комплекс, який сприяє зросту християнської моралі серед молоді і старших. Тут щорічно відбуваються з’їзди молоді на християнські табори. Для зручності на території церковного подвір’я встановлено літній майданчик для найменших дітей та переносну каплицю з накриттям для урочистих Божественних Літургій.

Великим мистецьким здобутком парафії є символічна Хресна дорога (лат. Via Dolorosa) – тернистий смертний шлях Спасителя. Кульмінаційним моментом тут виступає Гріб Господній (грец. Αγιος Τάφος). Відомо, що прототипом для такого архітектурного вирішення послужив Святий Гріб у Єрусалимі. Знаковим є те, що на християнському Сході таку святиню вважають домінуючим храмом християнства. Саме тут зароджується розуміння основоположного у християнстві догмату про Воскресіння Господнє. За давнім християнським переданням, місце поховання Господа Ісуса Христа віднайшла ще в IV ст. св. рівноапостольна Олена – мама славного імператора Костянтина Великого, який дав свободу християнам 313 року, проголосивши так званий Медіоланський едикт. Сьогодні на прикладі мистецького доробку з Нового Мартинова бачимо, як у східнохристиянській мистецькій традиції пластика м’яко інтегрована в культурне середовище візантійсько-слов’янської обрядовості і залишається домінантним виразником пошани місця поховання самого Господа.

Дизайн молитовного комплексу має христоцентричне богословське значення, де композиційним центром виступає сам Христос. Будь-яке роздумування над Триєдиним Богом дає нам любов, і людина підсвідомо навіть через споглядання мистецьких творів, представлених у Новому Мартинові, лине до суті власного існування. Оскільки християнин найбільше розуміє мистецтво в образі атропологічному, відповідно і будь-яку дійсність ми сприймаємо через призму гуманності. В образі «Новомартинівської статуї Христа» простежуються риси візантійської статики у поєднанні з ренесансною динамікою. Добре відомо, що середньовічне мистецтво символічне. Можна навіть говорити про символічність мистецтва і в більш широкому історичному, навіть загальноісторичному, плані. Власне на цьому естетичному ґрунті була сформована естетична модель воскреслого Христа-Спасителя.

Яскравим елементом молитовного комплексу у Новому Мартинові є Біблійний сад, в якому активні парафіяни разом зі своїм священиком щорічно насаджують рослини, про які читаємо на сторінках Священного Писання. Новомартинівський біблійний сад був закладений зовсім не з ботанічною метою, але як натяк для рефлексій і молитовних контемпляцій паломників, щоб унаочнити євангельські події, пов’язані з драмою смерті прародичів Адама і Єви та містерією відкуплення людського роду через смерть і добровільне страждання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. За словами місцевого священика о. Ярослава Озарківа, цей Біблійний сад буде також використаний з метою молитовного відпочинку, організації тематичних біблійних читань, екскурсій та проведення молитовних зібрань. Флористика і мистецький дизайн цього Біблійного саду має глибокий символічний зв'язок з особливими подіями нашого відкуплення у Христі Ісусі.

Кульмінаційним моментом комплексу стала новопосвячена владикою Йосафатом Мощичем статуя Пречистої Діви Марії що розв’язує вузли. Статуя виконана у необароковому мистецькому стилі. Основна богословська ідея, втілена у цьому монументальному творі, висвітлює глядачу і молільнику художній образ Пресвятої Богородиці. Небесна Мати тут зображена у повний ріст. Вона твердо обома ногами торкається півмісяця унизу пластичної композиції. Біля Небесної Цариці служать ангели, які нагадують барокових путті чи амурів (італ. putto, putti, від лат. putus – «малесеньке дитя») – це символ передвісників божого царства на землі. Інша назва путто – аморетто чи аморіно (італ. amoretto, amoretti, amorino, amorini – букв. «амур»). Типологія «ренесансно-барокових ангеликів» походить ще з дохристиянської греко-римської міфології, де антропоморфні форми мали вагоме візуальне мистецьке значення. Німб Пресвятої Богородиці уквітчаний на латинський манер символічними золотими зорями звитими навколо голови Богоматері. Богородиця символічно розв’язує ґудзи на білому грубому канаті. Лівою стопою Мати Божа придавлює поваленого диявола у мистецькому образі хитрого змія-спокусника. Цей мистецький твір стає «візуальним богослов’ям» через аргументацію, яку знаходимо у Біблії: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3: 15).

Отже, Новий Мартинів з часом може заслужити вагомого титулу і називатися паломницьким центром, де вірні з Галичини, ба навіть цілого західноукраїнського регіону, зможуть брати активну участь у приємній молитві на берегах давнього історично-церковного місця, розташованого над Дністром. Оскільки кожне паломництво, постанова, проща – це є визнанням нашої глибокої християнської позиції, фундаментальної віри, глибокого й щирого покаяння та отримання розгрішення.

______________________

Долучайтесь до нашого каналу у Telegram - тут завжди найважливіша та найактуальніша інформації з життя Церкви одразу у Вашому смартфоні!

Автор: о. Віталій Козінчукдоктор філософії,
член Національної спілки художників України,
доцент кафедри богослов’я ПЗВО «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого»,
провідний науковий співробітник Музею мистецтв Прикарпаття,
докторант Прикарпатського національного університету